Вітання з НОВОРІЧЧЯМ 2012!!!!

Друзі!!! 

Від усієї душі вітаю Вас із найяскравішим та найрадіснішим святом, повним планів та сподівань – з Новим Роком!
Бажаю, щоб рік, що наближається, приніс цілий міх подарунків – здоров`я, успіх у справах, затишок у сім`ях, тепло в душі, приємне спілкування та безліч приводів для Радощів та ЩАСТЯ.
Скажімо ДЯКУЮ року, що відходить та зустріньмо з радістю Новий рік!
Допоможемо йому повноцінно вступити у свої права щирими посмішками, щасливим сміхом, передзвоном святкових келихів і нехай він відповість нам своєю симпатією, своєю благодушністю, прихільністю до нас.
Дай нам Боже дійсно щасливого та успішного року!
З повагою Олена, та що Щербань

trbidi=

Новослобідськівесільні традиції

Передвесільні обряди села  Нова Слобода Путивльського району

     В бібліотеці Путивльського історико-культурного заповідника знаходиться унікальна праця. Вона присвячена обрядовим традиціям та фольклору горюнів.  В далекому 1939 році співробітники Путивльського музею здійснили фольклорну експедицію до Нової Слободи . Результатом її стала збірка, в якій можна знайти і весільний обряд, і жартівливі пісні, щедрівки, дитячий фольклор, похоронні пісні-плачі тощо.    

       Весільний обряд з піснями записаний Морозовим А.А.зі  слів та голосу двох мешканок Нової Слободи Чернякової Зиновії Іванівни 1860 р. н.та Чернякової Мотрони Данилівни 1864 р. н. До речі,  за звичаєм, що побутує і зараз у селах, бабусі мали цікаві вуличні прізвиська: першу звали «Зенка», другу   - «Сторублевкою»....       

           На  жаль, машинописний матеріал, що зберігається в заповіднику, не повністю відтворює особливості горюнської говірки. Та все ж можна підтвердити характеристику, яку дали горюнам вчені, назвавши їх «сильно акающими или якающими егунами с малорусско-белорусскими примесями».

Весільний коровай по-львівськи

Весільні традиції коровайного обряду Львівщини 

Замочок на ЩАСТЯ!

Замочок Кохання з ключиком від Щастя?

Біля Арки, що збудована і красується обабіч диканського лісу, якраз навпроти дорожнього знаку ДИКАНЬКА, там, де молодята полюбляють фотографуватися разом з весільними гостями і без них, є місце, де можна почепити свій замочок Кохання, замкнувши його ключиками щастя.

Калач на стіні

Побігущий калач

 Коли просять на весілля, то в одній частині Поділля такі калачі роздають, залишаючи на столі в кожній хат, а в деяких селах його носять на червоній стрічці, кладуть в хаті на столі, запрошують на весілля, забирають й отак обходять все село. В кінці обходин розламують цього калача у Молодого над головою.

З цим же калачем йшли рвати барвінок для весільного вінка: клали його на землі й через отвір зрізали листочки. Також з цим калачем йшли до розпису і в кінці його не з'їдали, він висів на стіні як оберіг Молодої родини. «Ми бачили в селахати, де таким калачам по 20-30 років, - розповідає дослідниця хліба Світлана Творун. - Вони висять в бабусь під іконами на стіні. Це село Стіна Томашпільського району Вінницької області. Бабусі скаржилися, що дочка в місті живе, не хоче калача вішати, так оце я його повісила в себе на стіні»

Жіноча рука настільки чує тісто...

Майстер випікання хліба Оля Наливайко про ХЛІБ:   

«Я страшенно люблю пекти хліб. Жіноча рука настільки чує тісто...! Коли ви почнете робити найпростішу паляницю, вам за другим чи якимсь разом захочеться дійти до короваю, а коровай зробити дуже складно. Хочеш і завитки і рожі, і шишки, і всі викрутаси зробити. Я дуже прошу не робити цих франко-американизованих короваїв, а робіть звичаний наш хліб чи коровай. Коровай це так: зробив на ньому якусь оздобу, всадив у піч і так його витягнув, і що воно спеклося, це й має показати, яке буде подружжя щасливе».

Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х роках

До 1960-х років дівчата виходили заміж у сорочках і спідницях 

”Я свою весільну сорочку дві неділі вишивала, - розповідає 85-річна Марія Кучер із села Гордіївка Тростянецького району на Вінниччині. - Такі гарні в мене були полики (рукави від плеча до ліктя). Розшила їх квітками. І на грудях по квітці вишила. Спідниця широка на мені була, знизу підтичка з вишитою ляхавкою (частина сорочки, що виглядала з-під спідниці).

Любить – это ДЕЙСТВИЯ!

Любовь – это работа, это труд, это действия. 

 Современным женщинам не нравится, что на востоке девочек выдают замуж в детстве. За тех, кого им выбрали родители. Но в этом есть рациональное зерно. 

Зная о том, что у нее есть муж, девочка уже никого не ищет. Как и мальчик – может спокойно учиться и не отвлекаться. Индийские женщины говорят «Вы выходите замуж за того, кого любите. А мы учимся любить того, за кого выходим замуж». 

“Як заплели мене в понеділок, то тільки у четвер і розплели...”

Найбільший весільний головний убір у наречених на Коломийщині

12 листопада 2011 11:37

Івано-Франківщина, віночки, весілля

“Як заплели мене в понеділок, то тільки у четвер і розплели...”

Роздивляючись на давніх фотографіях українських наречених у масивних вінках з гусячого пір'я, й не думалося, що колись побачу, як у такий стрій вбирають сучасну молоду. Та в серпні цього року таки втрапила на традиційне весілля у прикарпатському селі Великий Ключів, що на Івано-Франківщині. Воно славиться унікальними весільними головними уборами.

Щоправда зараз цей звичай тримається на 75-літній жіночці Парасці Кушляк, яка чи не єдина в селі вміє плести самобутні весільні пір'яні вінки. Їх часом можна побачити і в декотрих музеях або ж на фестивалях.

Понеділкування по-опішнянськи

 Післявесільний етап опішнянського весілля 

Покровонько-Покровонько, покрий мені голівоньку...

14 жовтня  - свято Покрови

Як і повсюдно на Україні, на Полтавщині теж дотримувалися усталеного звичаю, що весілля гуляли переважно у вільний від сільськогосподарських робіт час – пізно восени та взимку, найчастіше в осінні місяці, з приходом календарного свята Покрови. Дівчата просили Покрову:

Покровонько, Покровонько! Покрий мені головоньку,

Щоб я жінкою була, щоб мені весело жилось

З чоловіком молоденьким, з дитятком веселеньким.

Або «Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку яков-таков онучею, хай дівкою не мучаюсь; …як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило; …хоч ганчіркою, аби я була жінкою».

Весільні ікони в Полтавщині називали "благословенними"

Благословенні ікони 

У Полтавській губернії наприкінці ХІХ століття «благословенними образами» називали ті, якими благословляли батьки на весіллі. У домі їх розміщували на стінах над покутем, на особливій поличці, яку називали «божником» поряд із іншими іконами, але на найвиднішому місці. Ікони зазвичай обвішували узорними рушниками і прикрашали різноманітними живими і зробленими із кольорового паперу квітами. З живих квітів найбільш популярними були духм’яні квіти: чорнобривці, нагідки і особливо васильки. 

Весільний КОРОВАЙ Чернігівщини

Весільний Коровай і шишечки

Про цілуваннячко

«Ой, весільні дружки, дружечки, 

Молодої ви подружечки,

Косу її розплітаєте і таємні чари знаєте,

Ой весільні дружки, дружечки – білі лиця, брови дужечки. 

Поцілунками медяними, робите ви хлопців п’яними»

Молоді ідуть!!!!!

Весільний почет 

Коровайні традиції Чернігівщини

Шишка з монетами? 

У селі Козацькому (Бобровицького р-ну, Чернігівщина), згідно розповіді місцевої коровайниці Ганни Миколаївни Чубовської (у дівоцтві Плотник), відомо, що на їхній весільний коровай заведено садити п’ять великих шишок з тіста: чотири по вуглах і одну посередині, приказуючи при цьому: 
кладу я гроші мідні, щоб не були наші Молоді бідні.
Важливий момент: середню шишку обов’язково мала розламати Молода, знайти в ній гроші і віддати їх разом із частиною цієї шишки своїй матінці. Іншу частину шишки Молода розділяла поміж своїми дружечками. Дружечки співали:

Прощай, прощай, Гплочко, сестро наша

Ми не Твої подружечки, ти не наша.....

Весільне гільце / Wedding hiltse

Весільне дерево-гільце 

Весільне гільце - це символ розквітлого молодого Життя, символ дерева Життя. Воно святе, як і коровай, наділене магічною силою приносити щастя, відвертати зло і зловорожу силу.

Весільна хустка під вінець

Великопавлівська та Великобудищанська Молода має виходити заміж у хустці! 

Під весільним вінком ("вєнчиком") "чесної" Молодої у селах Велика Павлівка (Зіньківський р-н, Полтавська обл.) та Великі Будища (Диканський р-н, Полтавська обл.) голівонька була пов’язана хусткою. 

На фото зображено цю весільну хустку і спосіб її ув’язування.

Калинове свято

Попід стріхою майорять кетяги калини? Засилайте в ту хату сватів!

Калина символізує дівочу недоторканість і цнотливість. Стиглими калиновими гронами прикрашають весільний коровай. Ними оздоблювали вінець Молодої. Від Першої Пречистої (28 серпня - Успіння Божої Матері) і аж по Другу Пречисту (21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці) у кожній українській родині, де були дівчата на виданні, намагалися вдосталь нарвати калинових пучків. Калинові пучки попід стріхою - певна прикмета для сватів. Споконвіку велося - коли під стріхою білої української хати рясно висіли стиглі калинові кетяги - можна засилати сватів до цієї господи, бо ту мешкає дівчина на виданні...
Символіка обряду "походу по калину" саме в цей період не випадкова, адже від Першої Пречистої починалися "розглядини", "зговори", "оглядини", "заручини". Вважалося доброю ознакою, колидо дівчини приходили свати саме в цей період. А вже саме весілля годилося справляти після Покрови.
 "Старости на Пречисту - в хаті речисто ", "Як прийде Пречиста - стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста - сватів несе нечиста".

Весілля села Велика Павлівка (Зіньківський р-н, Полтавщина) / Weddings village of Great Pavlivka (Zenkovsky district, Poltava region)

Автентика і самобутність весільного обряду 

Великої Павлівки

На території Зіньківщини (Полтавщина) весілля з давніх-давен грали пишно та гучно, дотримуючись традицій, що не одне століття складалися пращурами. Прикметно, що навіть у селах одного району, розташованих по-сусідству, весільний обряд відбувався по «сценаріях», які різнилися один від одного. Як кажуть у народі – що не край, то свій звичай.

Село Велика Павлівка – унікальний оазис збережених в пам’яті старожилів місцевих весільних обрядодійств. Ще 10-20 років тому, весілля було подією для всього села. На час його проведення члени родини, в якій святкували одруження дитини, відкладали всі роботи, оскільки весь обряд займав тиждень.

У повній його величавості і красі давнє весілля нині вже не відбувається у Великій Павлівці, але як воно було, старожили ще добре пам’ятають: «Раніше як було в селі весілля – усе цвіло, всі йшли на весілля» – згадувала місцева жителька Марія Яреха. Цвіло і красувалося село барвистими хустками, плахтами, вишитими сорочками, попередницями…

Весільний "лімузин"

Весільний лімузин 1950-х....

Не важливо, мабуть, на чому їхатимуть весільні гості і молода пара, головне, щоб жили потім у мирі та злагоді.

Весільний стіл Молодят / Wedding table Honeymooners

Атрибути весільного столу 

Прикрасою і неодмінною весільного столу донині є його ЦАР - пишновбраний, духм’яний весільний коровай. У деяких регіонах України перед Молодими їх ставили два.

Великопавлівські коровайниці в Переяславщині!

Майстер-клас від великопавлівських коровайниць 

24-25 вересня 2011 року в Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяслав-Хмельницькому на Київщині відбулося фольклорне свято весільних народних звичаїв та обрядів «На городі зілля - а в хаті весілля» та ярмарок майстрів. Організатор: Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав". Одним із найцікавіших епізодів було бгання весільного короваю саме великопавлівськими коровайницями. Які показали як, у якій послідовності формувати коровай і прикраси до нього, а також як зробити прозірний коровай.

Частуй, мати, коровайниць

"Ой, де ж наша весільная мати, 

Ой, де ж наша весільная мати,
Обіщала горілочки дати,
Сякої-такої, та не дає ніякої
Під рукою тисне
Хай вона їй скисне"

Так співали в селі Велика Павлівка, що в Зіньківському районі (Полтавщина) в той час, коли починали замішувати весільний коровай. А в селі Козацькому, що в Бобровицькому районі (Чернігівщина) в цей час співали так:

Кукіль у пшениці,
Кукіль у пшениці,

Частуй, мати, коровайниці

Як не будеш частувати

Так не будем коровай бгати

Сороміцькі весільні пісні

Сороміцькі весільні пісні Зіньківщини

Ой, дівчата, краков’як

Не давайте на дурняк,

Давайте за гроші

Будуть вещі хороші

Весільна мода епохи 50-60-х рр ХХ століття / Wedding fashion era of 50-60s of the twentieth century ХХ

Атрибут весільного одягу Молодої 1950-1960-х рр: піджак 

Одним із атрибутів весільного вбрання Молодої 1950-1960-х років був .... піджак. На цьому та поданому нижче фото ми можемо в цьому переконатися. Всі фото зібрано на території Полтавщини.

Чарівні цілунки

Коли поцілунки набирали магічної сили? 

У момент, коли Молодий знімає фату з Молодої, витягуючи шпильки із зачіски, щоразу цілуючи її, і щоразу  в нове місце, кажуть, що саме в цей момент вони мають магічну силу і захищають Молоду від уроків, хвороб і негараздів. Молодята!! Не шкодуйте весільних поцілунків один одному!!!!

Весільні побажання

Що годиться бажати Молодим?

За народними традиціями, важливим було не коштовність речі, подарованої на весілля, а коштовність слова тому кожен мав своє примовляння до подарунку: «Бажаємо Молодим, щоб ви мали в оборі, в коморі, в стіжку і в мішку, ложці, в мисці і в колисці»!

Стрічки-басамани

Що таке басамани?

Ув’язування стрічок у віночок також мало свої закономірності. Спочатку посередині в’язали світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці, пообіч неї жовті стрічки – символ сонця, світло-зелені – символ краси і молодості, блакитні чи сині – символ неба, води; жовтогарячі – символ мудрості, малинові – символ достатку. Малинові стрічки в’язали з петлями завдовжки 20-25 см. Ці петлі звисали з вінка на груди Молодої символізуючи безкінечність життя, а також виконували функцію оберегу від хвороб та різних напастей. Ув’язували також «басамани» – стрічки, розшиті квітами, рослинним орнаментом. Червоні стрічки ув’язували лише тоді, коли у вінку були квіти маку. Вони, як і квіти маку, символізували печаль. Білих стрічок не ув’язували, оскільки вони символізували пам’ять про померлих. Довжина стрічок у Молодої була від вінка до коліна. 

Творіть Долю власними руками!

Вишивайте та будьте ЩАСЛИВИМИ!!! 

Магія взорів весільного рушника і дотепер чарує, приваблює, викликає непідробний інтерес.

Весілля 10 років по тому....

Хочеться весілля? Давайте відгуляємо! 

Захотілося мені заміж. А що, думаю собі, чом би й ні! Сукенку автентичну в старезній скрині віднайшла, пирогів напекла, музику та дружок запросила і.....

Ряджені цигани з мого дитинства

Циганщина, якої я не пам’ятаю...

На цьому старенькому фото (йому 28 років), що зберігається у не менш старенькому родинному альбомі у однієї з моїх тітоньок зображено фрагмент гуляння другого дня весілля дядька Віктора та тітоньки Тамари (Дякуючи Богові, живуть в мирі і злагоді). Але це фото мене особисто дуже розчулює: справа в тім, що на руках в однієї з циганок (це моя мама Катя), разом з дорослими "циганю" і маленька я....

Можливо, мій "жорсткий диск" вже тоді фіксував відповідну інформацію, зокрема весільну тематику, якою тепер я так захопилася. Принагідно запрошую усіх до співпраці: Ваші весільні фото можуть бути розміщені на цьому блозі.

Сервірування весільного столу / Serving wedding table

Про деякі тонкощі сервірування весільного столу 

 Для того, щоб весільне гуляння всім було до душі, потрібно витратити достатньо часу і зусиль для його організації. 

Весільний вінок з гусячого пір’я?

Майстриня вміє плести вінки з гусячого пір’я

На Коломийщині проживає єдина в Україні майстриня, яка вміє плести вінки з гусячого пір’я. Даний головний убір – це автентичний дівочий весільний атрибут.

Наречена та дружки одягали його з давніх-давен у двох прикарпатських селах – Великому та Малому Ключевах. Починаючи з 70-их років цей звичай почав забуватися. І на сьогоднішній день залишилася одна 75-річна бабуся Параска Кушляк, яка знає технологію виготовлення весільного вінка. Шкодує майстриня, що не має кому передати свої вміння. Молоді не хочуть та й кажуть, що не модно. Проте, Параска Іванівна надії не втрачає. У музеї Писанки організувала оригінальне дійство – сільські жінки інсценізували фрагмент весільної забави, де молоду одягають у пір’яний вінок. Це було дивовижно! Переконайтеся самі. 

http://www.ridnamoda.com.ua/?p=6706#more-6706

Ряджені на весіллі

Для чого "ряджені" на весіллі? 

Нині на другий день українського весілля принаймні в селі (у великих містах свято не виходить за рамки одного дня), прийнято "циганити", "рядитися" - чудити тобто, по-дорослому. Ще на початку ХХ століття веселилися і по тижню і по два....

Циганити можуть сімейні пари. Це зазвичай люди з веслою вдачею, жартівливі, дотепні. Циганити приходять у відповідному вбранні: чим яскравіше - тим краще. Обов’язково мають бути ті, хто зображуватиме "Молодого" (як привило цю роль виконує жінка) і "Молоду" (чоловік). 

Весілля по-нашому!

Оксана і Віталій

Сучасне весілля з елементами старовини: бути чи не бути?

Спостерігаючи за тим, як відбуваються сучасні весільні дійства у селі, мені щоразу доводиться констатувати той факт, що яким би "надсучасним" весілля не було, у ньому (на щастя!!!!!) ще й досі присутні елементи давнього, традиційного українського весілля. Перелічу лише деякі з них. Приміром і дотепер Молода в’яже Молодому хустку, батьки благословляють дітей на шлюб з хлібом та іконами, дотепер Молодята стають на весільного рушника, дотепер мама Молодого зустрічає Молодих з хлібом, дотепер Молоді "вгадують", хто старшуватиме в родині, за величиною відкушеного першого сімейного хліба, дотепер печуть весільні короваї і дарують ними гостей, дотепер "понеділкують-циганять": катають батьків, чудять "ряджені"...... І саме ці елементи потім найкрасивіші на фото, саме вони потім довго-довго згадуються.... Не вірите?

Чи варто нам сьогодні відмовитися від цього?

Жива традиція "дружкового глечика"

17.09.2011 року

Традиція і сучасність

17 вересня 2011 року на одному з весіль в Зіньківському районі (село Першотравневе) мені вдалося побачити сваху і свата з "дружковим глечиком"!!!! Справа в тім, що ця традиція дуже давня і вже майже призабулася. Принаймні далеко не на кожному сучасному весіллі можна посмакувати весільним напоєм із чарівного глечика-перепійця та закусити весільною шишкою. Детальніше про "дружків глечик" читайте в статті "Глечик-перепієць у весільному обряді українців", опублікованій раніше.

Для чого Молодим "переливати" дорогу?

Хто, навіщо і коли "переливає" дорогу Молодим? 

По приїзду Молодого з Молодою додому, свекор з відра переливав водою біля воріт Молодим дорогу, а мати Молодого на вишитому рушнику підносила їм хліб-сіль. Таке "переливання" дороги подекуди збереглося дотепер.

Віха?

Весільна віха: для чого, куди, коли? 

На другий день весілля існував звичай "молотити збіжжя". Це відбувалося так: посеред двору розстеляли ряднину, на неї ставили прядку, брали невеликі пучки жита, що напередодні весілля клали за образи, а також ті пучки, що стояли в «бочках» поруч з короваями і вставляючи снопики в колесо прядки, жартома «молотили» жито. Потім на ряднину розбивали два глиняні глечики чи миски на щастя Молодим, домолочуючи все це ціпами. Марія Шапошник, жительки с. Велика Павлівка згадувала, що: «Били посуд у понеділок, на другий день по весіллю, як жито молотили в молодого. Просять: давайте нам горшків, мисок. Дають драні й негожі, а коли й хороші. Черепки тоді з житом обмолоченим віяли, а тоді в мішок збирали, щоб не було пусте жито молодим, а тоді те збіжжя годами хранят або в хліву десь, чи просто у дворі».Кількість намолоченого зерна виміряли, перевіювали, співаючи при цьому жартівливих пісень. Потім обмолочену солому скручували у «віху», прив’язували її стрічкою до довгої палиці і «вершили скирду» – закріплювали віху на вершині родючого дерева, що росло поблизу хати.

Як гуляли весілля у селі Тарасівка, що в Зіньківщині?

Весільний обряд села Тарасівка 1950–1970-х років 

 Як і іншим регіонам України, весільному обряду моєї рідної Полтавщини притаманні свої локальні особливості, які формувалися в окремих населених пунктах, кожен з яких має свою «родзинку». Нині піде мова про один з таких осередків – село Тарасівку, що в Зіньківському районі. Ще наприкінці ХХ століття в Тарасівці «грали» весілля по «давньому сценарію», використовуючи відповідну атрибутику в одязі, поведінці, дотримуючись звичаїв, співаючи весільних пісень...

Весільна пісня / Wedding song

Весільні пісні мого краю: спільне івідмінне 

Нещодавно дозволила собі погратися: захотілося порівняти чи є щось спільне у весільних піснях сіл Полтавщини, яких у мене вже понад сотню назбиралося: Великої Павлівки (Зіньківський р-н), Великих Будищ (Диканський р-н), Тарасівки (Зіньківський р-н), Опішні (Зіньківський р-н). Що з того вийшло, можна подивитися в таблиці, поданій нижче. Спільними є почерговість виконання пісень, згідно "сценарію" весілля. Спільними є звертання до весільної матері, пісні-звертання-шанування печі, вермена, до зятя, до Молодого, переспіви бояр і дружок, звертання до сватів, свекрухи. Спостерігається і спільність текстів пов’язана з тим, що згадані села заселялися приблизно в один час (перша третина 1600 років).

Хто ділить весільний коровай ?

Дружко коровай крає 

Семеро дітей має

Та всі з кошелями

Весь коровай забрали

Дружко коровай крає

Золотий ніж має

Сріблястую ручку

Срібненьку тарілочку

Не жаль йому дати

Коровай краяти

Коровай від опішнянської коровайниці / Loaf of Opishnyanska korovaynytsi

З досвіду коровайниці Катерини Миколаївни Порскало (у дівоцтві Лещенко): "Коровай спекти це ж не миску перемити"

"Нині в Опішні печу короваї тільки я. Колись бралися Ревиха і Нагірна.  Тетяна Бородайка пекла. Літом 2008 року напекла короваїв, медяників, пирогів, хліба на 46 весіль (це 46 мішків борошна).

Весілля і глиняний посуд

Глиняний посуд у весільному обряді 

(на матеріалах Полтавщини) 

Глиняний посуд до середини ХХ століття був невід’ємним елементом родинної та календарної обрядовості українців. Без його використання не обходилося й традиційне українське весілля. Щоправда дослідники весільної обрядовості на цей його незамінний атрибут уваги не звертали. Зокрема в праці антрополога, етнографа і археолога Хведора Вовка (1847-1918) «Шлюбний ритуал та обряди на Україні» написаній на основі джерел кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття (1882) про глиняний посуд зустрічаються скупі згадки. Досить часто згадуючи про весільні обіди та вечері, дослідник майже не вказував у чому і яку подавали страву.

Весільні коники

Свашка-неліпашка, коників не ліпила, а один зліпила, та й того злупила 

Окрім калачів та короваїв на весілля у Великій Павлівці робили ще один вид обрядового печива, яке узагальнено називали «кониками». Коники виготовляла старша свашка в себе вдома переважно у п’ятницю. Рецепт їх приготування досить простий. Для цього брали житнє борошно і воду. Замішували, щоб утворилося крутеньке тісто і робили фігурки: коней – для весільних гостей (переважно молодого і середнього віку) як побажання сили, багатства; волів, корів – для найближчих родичів Молодого та Молодої (як правило батькам); кіз – для бабів, цапів – для дідів (оскільки волів та коней у них вже немає сили втримати); рогачі, кочерги – для кухарок. Житні фігурки свашка роздавала, жартуючи і приказуючи побажання. Коли Молодий приїжджав по Молоду, свашка зі сторони Молодого ходила з торбою, частуючи родичів Молодої калачами та житніми кониками. Коли житніх фігурок не було, над свашкою жартували: «Свашка-неліпашка, коників не ліпила, а один зліпила, та й того злупила»....

Ковінька, ключка: для чого вони на весіллі?

Ковінька 

У Молодого, старшого боярина та старшої дружки під час весілля були весільні ключки - палиці  з дерева (пізніше металева), прикрашені яскравими стрічками. Ключкою називали й палицю, з якою ходили калашниці запрошувати гостей на весілля. У Лютенських Будищах їх називали «ковінькою» – палиця, перев’язана стьожкою. 

Макітра у весільному обряді

Роль макітри у традиційному весільному обряді 

Одним із найбільш використовуваних (і до сьогодні!!!) видів глиняного посуду у передвесільній підготовці, зокрема обряді викання короваю та інших весільних здоб, є глиняна МАКІТРА!!! Звісно, що її використовують нині насамперед ті, у кого вона є... Як її використовували?

Як правильно вбирали Молоду?

Наряд великопавлівської Княгині 

фрагмент з моєї неопублікованої книги: "Наряджали Молоду в тій же хаті, де відбувалися «дружбини». Дружки, під керівництвом «знаючої» жінки (зберігаючи певну послідовність) одягали Молоду у весільну сорочку, плахту, попередницю, корсетку, підперізували рушником, одягали намисто. Весільну сорочку, яку одягали вперше на весілля, Молода заздалегідь намагалася виготовити і вишити власноруч. Її потім зберігали упродовж всього життя, одягаючи на великі свята, а також, коли йшли в коровайниці. Цю сорочку також клали в останню путь власниці.

Хто такий вермен?

Вермен та вермениха в традиційному весіллі
Вермен піч вимітає  

Вермен піч вимітає

Вермениха в піч заглядає

Де щасливе місце,

Щоб короваю сісти

Фрагмент з моєї неопублікованої книги про весілля "Коли короваї були готові до випікання, піч була натоплена, в хату кликали «Вермена» та «Вермениху». Верменом міг бути чоловік – родич, сусід. Верменихою – його дружина. Вермена коровайниці підперізували пшеничним перевеслом, клали на голову вінок, сплетений з різних трав, давали в руки віник чи мітлу для символічного вимітання печі. Обряд вимітання символізував виганяння злих сил, щоб вони «не заважали» короваям спектися. У сусідніх Лютенських Будищах Вермен вимітав піч в одягнутому навиворіт кожусі – щоб молоді жили в достатку.

Як спекти коровай? / How to bake bread?

З досвіду коровайниці 

Мені пощастило познайомитися з однією з найшанованіших коровайниць Великих Будищ – Надією Іванівною Галушкою (1934 р.н.). Останні двадцять років вона пекла короваї, медяники, хліб та пироги на весілля. Нині через погіршення зору вже не береться, говорить: «В печі треба дивитись очима, як ґнот бере. Тісто просе, щоб йому годив, вісім часов на ногах коло його простой». Надія Іванівна згадувала, що, коли була молодшою, було так, що «з четверга до неділі випікала по п’ять лантухів борошна – «п’ять раз піч топила. Но воно краще вдвох робити, попарно, легше ж. У кого весілля, то на короваї та іншу здобу, пироги та хліб, потрібно мішок борошна: 2 короваї, 2 хліби здобні, 200 пирогів, 100 медяників, 16-18 хлібинок. На кожне печиво іде по 10 кілограм приблизно».

Майстриня люб’язно погодилася розкрити деякі свої «секрети».

Лялька-мотанка - весільний подарунок?

Оргинальний весільний подарунок - Лялька-Мотанка 

Таку та ще й кращу Лялечку можна замовити в салоні-студії "Лялина Світлиця", або власноруч змотати її там же.

Відгуляємо весілля в Гостинному дворі "Старий Хутір"

 Гостинний двір "Старий Хутір" запрошує 

Пропонуємо організацію Вашого весільного дійства в народному стилі у одному з мальовничих куточків Полтавщини - у нас на "Старому Хуторі".
Програму та меню складемо разом, врахувавши Всі Ваші побажання.

Весільна варена

Варена 

Варена - міцний ароматний напій, який подавали до весільного столу. Готується впродовж 12 годин у глиняному горщику в печі.

Еротизм веільного обряду

Українське весілля та еротика і секс?

Так. І ці невід’ємні елементи нормального подружнього Життя були обов’язковими атрибутами українського весільного обряду. Особливо про це "наголошувалося" на третьому, заключному етапі весілля, коли дозволялися не лише еротичні танці, сексуальні натяки, та навіть вживалася ненормативна лексика, що аж ніяк не спотворювало істинну красу, не втручалося в інтимність подружніх стосунків, а лише було покликано у веселощах та жартах "намагнітити" плодючу атмосферу.... 

Про Світилку і світилчин "міч" / About Svitylku and svitylchyn "Meech"

""

Світилка і світилчин букет 

Чом Журавка об крижину

Забилась крильми?

Не взяв мене за дружину,

В свiтилки вiзьми.....
Світилка - одна з дійових осіб українського традиційного весілля. На Полтавщині в Світилки кликали переважно дівчинку-родичку з боку Молодого. У обов’язки Світилки входило "світити" Молодим дорогу. Світилка весь час від приїзду Молодого по Молоду до часу, коли вони сідали за весільний стіл, носила в руках складної конструкції букет ,що складався з квіток, 2 свічок, дерев’яного "меча", хрестика та верхушки і "спідушки" хліба. Приміром на Київщині, в Бористпільському районі, Світилчин букет-міч називають "шабля".

Сім весільних хлібів

Весільне обрядове печиво 

За функціональними особливостями можна умовно виділити  види весільного хліба: 

1) хліб періоду сватання, який символізує згоду чи відмову від шлюбу; 

2) печиво (шишки, дивні, медяники), яке готується для запрошення гостей і обдаровування коровайниць; 

3) хліб для благословення, вітання Молодих; 

4) коровай для обдаровування родин наречених і як його різновид, для дружок молодої; 

5) хліб для обміну між сім’ями Молодих, що символізує поєднання двох родин, і його різновид – хліб для ,,викупу” нареченої; 

6) весільне печиво, яке призначалося тільки для батьків Молодих; 

7) хліб для освячення шлюбного ложа Молодих.