Весільний кожух і його функції / Wedding casing and its functions

Символізм КОЖУХА у традиційному весільному обряді українців 

З неопублікованої книги "Весільний обряд Полтавщини"....

Садовлення Молодих на кожуха під час весільної учти – від мадленської доби, де визріло вірування, що тотем роду має найближче відношення до плодовитості молодої пари (бо ж і родовід ведеться від нього, він – запліднювач). А відомо ж, що душа тотему сидить у шкурі, тому треба через дотик перейняти від нього його могутню силу....  

Батьків посадили за стіл на застелений кожухом і поверх прикритий новим ряпчунцем ослін. Навпроти розмістилися діти. Співаючи пісню:

Летів горностай через сад,

Розпустив пір’ячко на весь сад,

Ой підіте, буяри, зберіте,

Молодому гілечко вберіте! 

Мати Молодого, вдягнена у вивернутий кожух та в шапці (З оріньяцькою традицією зв’язана і ритуальна одежа матері – вивернутий кожух). Це ж вона зустрічає Молодого у своїй другій, звіриній подобі, як зустрічала десятки тисяч років тому, з тією різницею, що колись то була віра, а тепер незрозумілий звичай.  

«...дружко на рушнику веде Молодого, одягненого в кожух, до походу; той другою рукою держить одного з молодців, які всі також держаться за руки, і так ся процесія тричі обходить наоколо столу, на котрім стоїть миска з горілкою і ложкою-черпаком. По кожнім разі всі п´ють ложкою горілку з миски, під кінець просто з миски. Се пиття з одної чаші якогось ритуального напитку (правдоподібно, меду, заступленого в новішім обряді горілкою, що з´явилась у нас уже в добі козацькій) дійсно живо нагадує, наприклад, спільну чашу, котру пили побратими, зав´язуючи братство. По сім дружина виїздить, причім пісні рекомендують переїздити можливо тихо, щоб не звернути нічиєї уваги. Декотрі пісні ясно представляють завдання походу - оружний напад і насильне захоплення дівчини, тим часом як інші вплітають символічні мотиви ловецтва, полювання на дівчину як на рідкого звіря і т. д.». 

Коровайні традиції Чернігівщини

Шишка з монетами? 

У селі Козацькому (Бобровицького р-ну, Чернігівщина), згідно розповіді місцевої коровайниці Ганни Миколаївни Чубовської (у дівоцтві Плотник), відомо, що на їхній весільний коровай заведено садити п’ять великих шишок з тіста: чотири по вуглах і одну посередині, приказуючи при цьому: 
кладу я гроші мідні, щоб не були наші Молоді бідні.
Важливий момент: середню шишку обов’язково мала розламати Молода, знайти в ній гроші і віддати їх разом із частиною цієї шишки своїй матінці. Іншу частину шишки Молода розділяла поміж своїми дружечками. Дружечки співали:

Прощай, прощай, Гплочко, сестро наша

Ми не Твої подружечки, ти не наша.....

Весільне гільце / Wedding hiltse

Весільне дерево-гільце 

Весільне гільце - це символ розквітлого молодого Життя, символ дерева Життя. Воно святе, як і коровай, наділене магічною силою приносити щастя, відвертати зло і зловорожу силу.

Весілля села Велика Павлівка (Зіньківський р-н, Полтавщина) / Weddings village of Great Pavlivka (Zenkovsky district, Poltava region)

Автентика і самобутність весільного обряду 

Великої Павлівки

На території Зіньківщини (Полтавщина) весілля з давніх-давен грали пишно та гучно, дотримуючись традицій, що не одне століття складалися пращурами. Прикметно, що навіть у селах одного району, розташованих по-сусідству, весільний обряд відбувався по «сценаріях», які різнилися один від одного. Як кажуть у народі – що не край, то свій звичай.

Село Велика Павлівка – унікальний оазис збережених в пам’яті старожилів місцевих весільних обрядодійств. Ще 10-20 років тому, весілля було подією для всього села. На час його проведення члени родини, в якій святкували одруження дитини, відкладали всі роботи, оскільки весь обряд займав тиждень.

У повній його величавості і красі давнє весілля нині вже не відбувається у Великій Павлівці, але як воно було, старожили ще добре пам’ятають: «Раніше як було в селі весілля – усе цвіло, всі йшли на весілля» – згадувала місцева жителька Марія Яреха. Цвіло і красувалося село барвистими хустками, плахтами, вишитими сорочками, попередницями…

Частуй, мати, коровайниць

"Ой, де ж наша весільная мати, 

Ой, де ж наша весільная мати,
Обіщала горілочки дати,
Сякої-такої, та не дає ніякої
Під рукою тисне
Хай вона їй скисне"

Так співали в селі Велика Павлівка, що в Зіньківському районі (Полтавщина) в той час, коли починали замішувати весільний коровай. А в селі Козацькому, що в Бобровицькому районі (Чернігівщина) в цей час співали так:

Кукіль у пшениці,
Кукіль у пшениці,

Частуй, мати, коровайниці

Як не будеш частувати

Так не будем коровай бгати

Творіть Долю власними руками!

Вишивайте та будьте ЩАСЛИВИМИ!!! 

Магія взорів весільного рушника і дотепер чарує, приваблює, викликає непідробний інтерес.

Весілля по-нашому!

Оксана і Віталій

Сучасне весілля з елементами старовини: бути чи не бути?

Спостерігаючи за тим, як відбуваються сучасні весільні дійства у селі, мені щоразу доводиться констатувати той факт, що яким би "надсучасним" весілля не було, у ньому (на щастя!!!!!) ще й досі присутні елементи давнього, традиційного українського весілля. Перелічу лише деякі з них. Приміром і дотепер Молода в’яже Молодому хустку, батьки благословляють дітей на шлюб з хлібом та іконами, дотепер Молодята стають на весільного рушника, дотепер мама Молодого зустрічає Молодих з хлібом, дотепер Молоді "вгадують", хто старшуватиме в родині, за величиною відкушеного першого сімейного хліба, дотепер печуть весільні короваї і дарують ними гостей, дотепер "понеділкують-циганять": катають батьків, чудять "ряджені"...... І саме ці елементи потім найкрасивіші на фото, саме вони потім довго-довго згадуються.... Не вірите?

Чи варто нам сьогодні відмовитися від цього?

Жива традиція "дружкового глечика"

17.09.2011 року

Традиція і сучасність

17 вересня 2011 року на одному з весіль в Зіньківському районі (село Першотравневе) мені вдалося побачити сваху і свата з "дружковим глечиком"!!!! Справа в тім, що ця традиція дуже давня і вже майже призабулася. Принаймні далеко не на кожному сучасному весіллі можна посмакувати весільним напоєм із чарівного глечика-перепійця та закусити весільною шишкою. Детальніше про "дружків глечик" читайте в статті "Глечик-перепієць у весільному обряді українців", опублікованій раніше.

Для чого Молодим "переливати" дорогу?

Хто, навіщо і коли "переливає" дорогу Молодим? 

По приїзду Молодого з Молодою додому, свекор з відра переливав водою біля воріт Молодим дорогу, а мати Молодого на вишитому рушнику підносила їм хліб-сіль. Таке "переливання" дороги подекуди збереглося дотепер.

Віха?

Весільна віха: для чого, куди, коли? 

На другий день весілля існував звичай "молотити збіжжя". Це відбувалося так: посеред двору розстеляли ряднину, на неї ставили прядку, брали невеликі пучки жита, що напередодні весілля клали за образи, а також ті пучки, що стояли в «бочках» поруч з короваями і вставляючи снопики в колесо прядки, жартома «молотили» жито. Потім на ряднину розбивали два глиняні глечики чи миски на щастя Молодим, домолочуючи все це ціпами. Марія Шапошник, жительки с. Велика Павлівка згадувала, що: «Били посуд у понеділок, на другий день по весіллю, як жито молотили в молодого. Просять: давайте нам горшків, мисок. Дають драні й негожі, а коли й хороші. Черепки тоді з житом обмолоченим віяли, а тоді в мішок збирали, щоб не було пусте жито молодим, а тоді те збіжжя годами хранят або в хліву десь, чи просто у дворі».Кількість намолоченого зерна виміряли, перевіювали, співаючи при цьому жартівливих пісень. Потім обмолочену солому скручували у «віху», прив’язували її стрічкою до довгої палиці і «вершили скирду» – закріплювали віху на вершині родючого дерева, що росло поблизу хати.

Що таке "мале весілля"?

А Ви гуляли мале весілля? 

Заручини (мале весілля ) – заключний етап сватання, обрядове закріплення згоди на шлюб. Після них не можна було вже передумати й відмовитися. На заручини до молодої приходили разом із Молодим його батьки та родичі. Всі сідали до столу, а Молодих виводили на посад.