shcherbanjov(@)ukr.net
olena.solnce(@)gmail.com
vessillja@gmail.com
http://pozhivka.blogspot.com/
http://staryj-xutir.com.ua
http://ljalinasvitlica.blogspot.com/



вторник, 27 сентября 2011 г.

Калинове свято

Попід стріхою майорять кетяги калини? Засилайте в ту хату сватів!
Калина символізує дівочу недоторканість і цнотливість. Стиглими калиновими гронами прикрашають весільний коровай. Ними оздоблювали вінець Молодої. Від Першої Пречистої (28 серпня - Успіння Божої Матері) і аж по Другу Пречисту (21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці) у кожній українській родині, де були дівчата на виданні, намагалися вдосталь нарвати калинових пучків. Калинові пучки попід стріхою - певна прикмета для сватів. Споконвіку велося - коли під стріхою білої української хати рясно висіли стиглі калинові кетяги - можна засилати сватів до цієї господи, бо ту мешкає дівчина на виданні...
Символіка обряду "походу по калину" саме в цей період не випадкова, адже від Першої Пречистої починалися "розглядини", "зговори", "оглядини", "заручини". Вважалося доброю ознакою, колидо дівчини приходили свати саме в цей період. А вже саме весілля годилося справляти після Покрови.
 "Старости на Пречисту - в хаті речисто ", "Як прийде Пречиста - стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста - сватів несе нечиста".
Вже починаючи від свята Першої Пречистої і аж до Другої Пречистої, наші прабабусі, як були ще незаміжніми дівками, вбравшись  у святковий одяг, гамірливим гуртом йшли до лісу чи на луг - «в похід по калину». Цей «калиновий похід» був піднесено урочистим та супроводжувався різними  дійствами – іграми, піснями, жартами, хороводами. Натомість парубки  участі у дівочих ігрищах по заготівлі калини не брали, проте підліткам, як дівчаткам так і хлопчикам дозволялось супроводжувати  дівочі гурти.
За описами етнографів цей обряд відбувався так: «Дівчата, попередньо набравши з собою чимало смачної святочної їжі, прийшовши на луг чи до лісу, знаходили перший кущ калини – «первака». Співали та водили хороводи коло цього куща, проводили ігри. Потім сідали навколо калинового куща і всі разом полуднували, пригощаючи й дітей, що були з ними. За їжею загадували одна одній різноманітні загадки, під час ігор жартували, виконували співи любовного змісту зі згадуванням імен своїх потенційних наречених.
Пополуднавши, дівчата «нападали»  на кущ калини з усіх сторін. З першої зламаної гілочки калини кожна клала по дві ягідки собі в рот, загадуючи при цьому заповітні слова про кохання та свого нареченого. А відтак, наламавши пучків , водили довкола куща калини хоровод з піснями, почергово піднімаючи та опускаючи кетяги з ягодами. Їх перекладали з однієї руки в іншу, притуляючи до щік. Вдосталь назбиравши «магічних пучків» калини, весело збігалися до гурту та намагались розмальовували одна одну ягодами – щоб парубки любили.
Завершальним етапом цієї своєрідної дівоцької магії наших прабабусь, було прикрашання віночків та волосся свіжозірваними гронами калини.
Додому поверталися з  піснями…
На півдорозі, зробивши засідку, на них уже чатували парубки. Як тільки дівоцький гурт наближався, парубоцтво зненацька накидалося, намагаючись відібрати зібрані пучечки. Дівки, захищаючись від такої наглої атаки, в свою чергу, намагались розмалювати їх стиглими ягодами. Парубки не залишались в боргу, вони  також  смачно натирали калиновим соком дівочі щоки.
Отак, з жартами та піснями, молодіжне товариство входило до села, де їх зустрічали дорослі. Біля воріт хати кожна дівчина віддавала своїй матінці зібрану калину, а та в свою чергу промовляла: «Будь, доню і ти червоною та здоровою як калина, незайманою та чистою до вінця! А ти калино, будь гожою на коровай, гільце, квітки весільні та хрестильні. На здоров`я людям, на добро нашого двору…»
Кілька гілячок вносилось до хати й підвішувалось до образу Богородиці, а решту прилаштовували по під стріху хати, це було ознакою того, що в оселі є дівка на виданні.


Комментариев нет:

Отправить комментарий