shcherbanjov(@)ukr.net
olena.solnce(@)gmail.com
vessillja@gmail.com
http://pozhivka.blogspot.com/
http://staryj-xutir.com.ua
http://ljalinasvitlica.blogspot.com/



вторник, 27 сентября 2011 г.

Калинове свято

Попід стріхою майорять кетяги калини? Засилайте в ту хату сватів!
Калина символізує дівочу недоторканість і цнотливість. Стиглими калиновими гронами прикрашають весільний коровай. Ними оздоблювали вінець Молодої. Від Першої Пречистої (28 серпня - Успіння Божої Матері) і аж по Другу Пречисту (21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці) у кожній українській родині, де були дівчата на виданні, намагалися вдосталь нарвати калинових пучків. Калинові пучки попід стріхою - певна прикмета для сватів. Споконвіку велося - коли під стріхою білої української хати рясно висіли стиглі калинові кетяги - можна засилати сватів до цієї господи, бо ту мешкає дівчина на виданні...
Символіка обряду "походу по калину" саме в цей період не випадкова, адже від Першої Пречистої починалися "розглядини", "зговори", "оглядини", "заручини". Вважалося доброю ознакою, колидо дівчини приходили свати саме в цей період. А вже саме весілля годилося справляти після Покрови.
 "Старости на Пречисту - в хаті речисто ", "Як прийде Пречиста - стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста - сватів несе нечиста".

Весілля села Велика Павлівка (Зіньківський р-н, Полтавщина) / Weddings village of Great Pavlivka (Zenkovsky district, Poltava region)

Автентика і самобутність весільного обряду 
Великої Павлівки
На території Зіньківщини (Полтавщина) весілля з давніх-давен грали пишно та гучно, дотримуючись традицій, що не одне століття складалися пращурами. Прикметно, що навіть у селах одного району, розташованих по-сусідству, весільний обряд відбувався по «сценаріях», які різнилися один від одного. Як кажуть у народі – що не край, то свій звичай.

Село Велика Павлівка – унікальний оазис збережених в пам’яті старожилів місцевих весільних обрядодійств. Ще 10-20 років тому, весілля було подією для всього села. На час його проведення члени родини, в якій святкували одруження дитини, відкладали всі роботи, оскільки весь обряд займав тиждень.
У повній його величавості і красі давнє весілля нині вже не відбувається у Великій Павлівці, але як воно було, старожили ще добре пам’ятають: «Раніше як було в селі весілля – усе цвіло, всі йшли на весілля» – згадувала місцева жителька Марія Яреха. Цвіло і красувалося село барвистими хустками, плахтами, вишитими сорочками, попередницями…

Весільний "лімузин"

Весільний лімузин 1950-х....
Не важливо, мабуть, на чому їхатимуть весільні гості і молода пара, головне, щоб жили потім у мирі та злагоді.

понедельник, 26 сентября 2011 г.

Весільний стіл Молодят / Wedding table Honeymooners

Атрибути весільного столу 
Прикрасою і неодмінною весільного столу донині є його ЦАР - пишновбраний, духм’яний весільний коровай. У деяких регіонах України перед Молодими їх ставили два.

Великопавлівські коровайниці в Переяславщині!

Майстер-клас від великопавлівських коровайниць 
24-25 вересня 2011 року в Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяслав-Хмельницькому на Київщині відбулося фольклорне свято весільних народних звичаїв та обрядів «На городі зілля - а в хаті весілля» та ярмарок майстрів. Організатор: Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав". Одним із найцікавіших епізодів було бгання весільного короваю саме великопавлівськими коровайницями. Які показали як, у якій послідовності формувати коровай і прикраси до нього, а також як зробити прозірний коровай.

Частуй, мати, коровайниць

"Ой, де ж наша весільная мати, 
Ой, де ж наша весільная мати,
Обіщала горілочки дати,
Сякої-такої, та не дає ніякої
Під рукою тисне
Хай вона їй скисне"
Так співали в селі Велика Павлівка, що в Зіньківському районі (Полтавщина) в той час, коли починали замішувати весільний коровай. А в селі Козацькому, що в Бобровицькому районі (Чернігівщина) в цей час співали так:
Кукіль у пшениці,
Кукіль у пшениці,
Частуй, мати, коровайниці
Як не будеш частувати
Так не будем коровай бгати

четверг, 22 сентября 2011 г.

Сороміцькі весільні пісні

Сороміцькі весільні пісні Зіньківщини


Ой, дівчата, краков’як
Не давайте на дурняк,
Давайте за гроші
Будуть вещі хороші

Весільна мода епохи 50-60-х рр ХХ століття / Wedding fashion era of 50-60s of the twentieth century ХХ

Атрибут весільного одягу Молодої 1950-1960-х рр: піджак 
Одним із атрибутів весільного вбрання Молодої 1950-1960-х років був .... піджак. На цьому та поданому нижче фото ми можемо в цьому переконатися. Всі фото зібрано на території Полтавщини.

вторник, 20 сентября 2011 г.

Чарівні цілунки

Коли поцілунки набирали магічної сили? 
У момент, коли Молодий знімає фату з Молодої, витягуючи шпильки із зачіски, щоразу цілуючи її, і щоразу  в нове місце, кажуть, що саме в цей момент вони мають магічну силу і захищають Молоду від уроків, хвороб і негараздів. Молодята!! Не шкодуйте весільних поцілунків один одному!!!!

Весільні побажання

Що годиться бажати Молодим?
За народними традиціями, важливим було не коштовність речі, подарованої на весілля, а коштовність слова тому кожен мав своє примовляння до подарунку: «Бажаємо Молодим, щоб ви мали в оборі, в коморі, в стіжку і в мішку, ложці, в мисці і в колисці»!

Стрічки-басамани

Що таке басамани?
Ув’язування стрічок у віночок також мало свої закономірності. Спочатку посередині в’язали світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці, пообіч неї жовті стрічки – символ сонця, світло-зелені – символ краси і молодості, блакитні чи сині – символ неба, води; жовтогарячі – символ мудрості, малинові – символ достатку. Малинові стрічки в’язали з петлями завдовжки 20-25 см. Ці петлі звисали з вінка на груди Молодої символізуючи безкінечність життя, а також виконували функцію оберегу від хвороб та різних напастей. Ув’язували також «басамани» – стрічки, розшиті квітами, рослинним орнаментом. Червоні стрічки ув’язували лише тоді, коли у вінку були квіти маку. Вони, як і квіти маку, символізували печаль. Білих стрічок не ув’язували, оскільки вони символізували пам’ять про померлих. Довжина стрічок у Молодої була від вінка до коліна. 

Творіть Долю власними руками!


Вишивайте та будьте ЩАСЛИВИМИ!!! 
Магія взорів весільного рушника і дотепер чарує, приваблює, викликає непідробний інтерес.

Весілля 10 років по тому....


Хочеться весілля? Давайте відгуляємо! 
Захотілося мені заміж. А що, думаю собі, чом би й ні! Сукенку автентичну в старезній скрині віднайшла, пирогів напекла, музику та дружок запросила і.....

Ряджені цигани з мого дитинства

Циганщина, якої я не пам’ятаю...
На цьому старенькому фото (йому 28 років), що зберігається у не менш старенькому родинному альбомі у однієї з моїх тітоньок зображено фрагмент гуляння другого дня весілля дядька Віктора та тітоньки Тамари (Дякуючи Богові, живуть в мирі і злагоді). Але це фото мене особисто дуже розчулює: справа в тім, що на руках в однієї з циганок (це моя мама Катя), разом з дорослими "циганю" і маленька я....
Можливо, мій "жорсткий диск" вже тоді фіксував відповідну інформацію, зокрема весільну тематику, якою тепер я так захопилася. Принагідно запрошую усіх до співпраці: Ваші весільні фото можуть бути розміщені на цьому блозі.

понедельник, 19 сентября 2011 г.

Сервірування весільного столу / Serving wedding table

Про деякі тонкощі сервірування весільного столу 

 Для того, щоб весільне гуляння всім було до душі, потрібно витратити достатньо часу і зусиль для його організації. 

Весільний вінок з гусячого пір’я?


Майстриня вміє плести вінки з гусячого пір’я

11040706schНа Коломийщині проживає єдина в Україні майстриня, яка вміє плести вінки з гусячого пір’я. Даний головний убір – це автентичний дівочий весільний атрибут.
Наречена та дружки одягали його з давніх-давен у двох прикарпатських селах – Великому та Малому Ключевах. Починаючи з 70-их років цей звичай почав забуватися. І на сьогоднішній день залишилася одна 75-річна бабуся Параска Кушляк, яка знає технологію виготовлення весільного вінка. Шкодує майстриня, що не має кому передати свої вміння. Молоді не хочуть та й кажуть, що не модно. Проте, Параска Іванівна надії не втрачає. У музеї Писанки організувала оригінальне дійство – сільські жінки інсценізували фрагмент весільної забави, де молоду одягають у пір’яний вінок. Це було дивовижно! Переконайтеся самі. 

воскресенье, 18 сентября 2011 г.

Ряджені на весіллі


Для чого "ряджені" на весіллі? 
Нині на другий день українського весілля принаймні в селі (у великих містах свято не виходить за рамки одного дня), прийнято "циганити", "рядитися" - чудити тобто, по-дорослому. Ще на початку ХХ століття веселилися і по тижню і по два....
Циганити можуть сімейні пари. Це зазвичай люди з веслою вдачею, жартівливі, дотепні. Циганити приходять у відповідному вбранні: чим яскравіше - тим краще. Обов’язково мають бути ті, хто зображуватиме "Молодого" (як привило цю роль виконує жінка) і "Молоду" (чоловік). 

Весілля по-нашому!

Оксана і Віталій
Сучасне весілля з елементами старовини: бути чи не бути?
Спостерігаючи за тим, як відбуваються сучасні весільні дійства у селі, мені щоразу доводиться констатувати той факт, що яким би "надсучасним" весілля не було, у ньому (на щастя!!!!!) ще й досі присутні елементи давнього, традиційного українського весілля. Перелічу лише деякі з них. Приміром і дотепер Молода в’яже Молодому хустку, батьки благословляють дітей на шлюб з хлібом та іконами, дотепер Молодята стають на весільного рушника, дотепер мама Молодого зустрічає Молодих з хлібом, дотепер Молоді "вгадують", хто старшуватиме в родині, за величиною відкушеного першого сімейного хліба, дотепер печуть весільні короваї і дарують ними гостей, дотепер "понеділкують-циганять": катають батьків, чудять "ряджені"...... І саме ці елементи потім найкрасивіші на фото, саме вони потім довго-довго згадуються.... Не вірите?
Чи варто нам сьогодні відмовитися від цього?

Жива традиція "дружкового глечика"

17.09.2011 року
Традиція і сучасність
17 вересня 2011 року на одному з весіль в Зіньківському районі (село Першотравневе) мені вдалося побачити сваху і свата з "дружковим глечиком"!!!! Справа в тім, що ця традиція дуже давня і вже майже призабулася. Принаймні далеко не на кожному сучасному весіллі можна посмакувати весільним напоєм із чарівного глечика-перепійця та закусити весільною шишкою. Детальніше про "дружків глечик" читайте в статті "Глечик-перепієць у весільному обряді українців", опублікованій раніше.

пятница, 16 сентября 2011 г.

Для чого Молодим "переливати" дорогу?

Хто, навіщо і коли "переливає" дорогу Молодим? 
По приїзду Молодого з Молодою додому, свекор з відра переливав водою біля воріт Молодим дорогу, а мати Молодого на вишитому рушнику підносила їм хліб-сіль. Таке "переливання" дороги подекуди збереглося дотепер.

Віха?

Весільна віха: для чого, куди, коли? 
На другий день весілля існував звичай "молотити збіжжя". Це відбувалося так: посеред двору розстеляли ряднину, на неї ставили прядку, брали невеликі пучки жита, що напередодні весілля клали за образи, а також ті пучки, що стояли в «бочках» поруч з короваями і вставляючи снопики в колесо прядки, жартома «молотили» жито. Потім на ряднину розбивали два глиняні глечики чи миски на щастя Молодим, домолочуючи все це ціпами. Марія Шапошник, жительки с. Велика Павлівка згадувала, що: «Били посуд у понеділок, на другий день по весіллю, як жито молотили в молодого. Просять: давайте нам горшків, мисок. Дають драні й негожі, а коли й хороші. Черепки тоді з житом обмолоченим віяли, а тоді в мішок збирали, щоб не було пусте жито молодим, а тоді те збіжжя годами хранят або в хліву десь, чи просто у дворі».Кількість намолоченого зерна виміряли, перевіювали, співаючи при цьому жартівливих пісень. Потім обмолочену солому скручували у «віху», прив’язували її стрічкою до довгої палиці і «вершили скирду» – закріплювали віху на вершині родючого дерева, що росло поблизу хати.

Як гуляли весілля у селі Тарасівка, що в Зіньківщині?

Весільний обряд села Тарасівка 1950–1970-х років 
 Як і іншим регіонам України, весільному обряду моєї рідної Полтавщини притаманні свої локальні особливості, які формувалися в окремих населених пунктах, кожен з яких має свою «родзинку». Нині піде мова про один з таких осередків – село Тарасівку, що в Зіньківському районі. Ще наприкінці ХХ століття в Тарасівці «грали» весілля по «давньому сценарію», використовуючи відповідну атрибутику в одязі, поведінці, дотримуючись звичаїв, співаючи весільних пісень...

Весільна пісня / Wedding song

Весільні пісні мого краю: спільне івідмінне 
Нещодавно дозволила собі погратися: захотілося порівняти чи є щось спільне у весільних піснях сіл Полтавщини, яких у мене вже понад сотню назбиралося: Великої Павлівки (Зіньківський р-н), Великих Будищ (Диканський р-н), Тарасівки (Зіньківський р-н), Опішні (Зіньківський р-н). Що з того вийшло, можна подивитися в таблиці, поданій нижче. Спільними є почерговість виконання пісень, згідно "сценарію" весілля. Спільними є звертання до весільної матері, пісні-звертання-шанування печі, вермена, до зятя, до Молодого, переспіви бояр і дружок, звертання до сватів, свекрухи. Спостерігається і спільність текстів пов’язана з тим, що згадані села заселялися приблизно в один час (перша третина 1600 років).

четверг, 15 сентября 2011 г.

Хто ділить весільний коровай ?

Дружко коровай крає 
Семеро дітей має
Та всі з кошелями
Весь коровай забрали


Дружко коровай крає
Золотий ніж має
Сріблястую ручку
Срібненьку тарілочку
Не жаль йому дати
Коровай краяти

Коровай від опішнянської коровайниці / Loaf of Opishnyanska korovaynytsi

З досвіду коровайниці Катерини Миколаївни Порскало (у дівоцтві Лещенко): "Коровай спекти це ж не миску перемити"
"Нині в Опішні печу короваї тільки я. Колись бралися Ревиха і Нагірна.  Тетяна Бородайка пекла. Літом 2008 року напекла короваїв, медяників, пирогів, хліба на 46 весіль (це 46 мішків борошна).

Весілля і глиняний посуд

Глиняний посуд у весільному обряді 
(на матеріалах Полтавщини) 
Глиняний посуд до середини ХХ століття був невід’ємним елементом родинної та календарної обрядовості українців. Без його використання не обходилося й традиційне українське весілля. Щоправда дослідники весільної обрядовості на цей його незамінний атрибут уваги не звертали. Зокрема в праці антрополога, етнографа і археолога Хведора Вовка (1847-1918) «Шлюбний ритуал та обряди на Україні» написаній на основі джерел кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття (1882) про глиняний посуд зустрічаються скупі згадки. Досить часто згадуючи про весільні обіди та вечері, дослідник майже не вказував у чому і яку подавали страву.

среда, 14 сентября 2011 г.

Весільні коники

Свашка-неліпашка, коників не ліпила, а один зліпила, та й того злупила 
Окрім калачів та короваїв на весілля у Великій Павлівці робили ще один вид обрядового печива, яке узагальнено називали «кониками». Коники виготовляла старша свашка в себе вдома переважно у п’ятницю. Рецепт їх приготування досить простий. Для цього брали житнє борошно і воду. Замішували, щоб утворилося крутеньке тісто і робили фігурки: коней – для весільних гостей (переважно молодого і середнього віку) як побажання сили, багатства; волів, корів – для найближчих родичів Молодого та Молодої (як правило батькам); кіз – для бабів, цапів – для дідів (оскільки волів та коней у них вже немає сили втримати); рогачі, кочерги – для кухарок. Житні фігурки свашка роздавала, жартуючи і приказуючи побажання. Коли Молодий приїжджав по Молоду, свашка зі сторони Молодого ходила з торбою, частуючи родичів Молодої калачами та житніми кониками. Коли житніх фігурок не було, над свашкою жартували: «Свашка-неліпашка, коників не ліпила, а один зліпила, та й того злупила»....

Ковінька, ключка: для чого вони на весіллі?

Ковінька 
У Молодого, старшого боярина та старшої дружки під час весілля були весільні ключки - палиці  з дерева (пізніше металева), прикрашені яскравими стрічками. Ключкою називали й палицю, з якою ходили калашниці запрошувати гостей на весілля. У Лютенських Будищах їх називали «ковінькою» – палиця, перев’язана стьожкою. 

Макітра у весільному обряді

Роль макітри у традиційному весільному обряді 
Одним із найбільш використовуваних (і до сьогодні!!!) видів глиняного посуду у передвесільній підготовці, зокрема обряді викання короваю та інших весільних здоб, є глиняна МАКІТРА!!! Звісно, що її використовують нині насамперед ті, у кого вона є... Як її використовували?

Як правильно вбирали Молоду?

Наряд великопавлівської Княгині 
фрагмент з моєї неопублікованої книги: "Наряджали Молоду в тій же хаті, де відбувалися «дружбини». Дружки, під керівництвом «знаючої» жінки (зберігаючи певну послідовність) одягали Молоду у весільну сорочку, плахту, попередницю, корсетку, підперізували рушником, одягали намисто. Весільну сорочку, яку одягали вперше на весілля, Молода заздалегідь намагалася виготовити і вишити власноруч. Її потім зберігали упродовж всього життя, одягаючи на великі свята, а також, коли йшли в коровайниці. Цю сорочку також клали в останню путь власниці.

Хто такий вермен?

Вермен та вермениха в традиційному весіллі
Вермен піч вимітає  
Вермен піч вимітає
Вермениха в піч заглядає
Де щасливе місце,
Щоб короваю сісти

Фрагмент з моєї неопублікованої книги про весілля "Коли короваї були готові до випікання, піч була натоплена, в хату кликали «Вермена» та «Вермениху». Верменом міг бути чоловік – родич, сусід. Верменихою – його дружина. Вермена коровайниці підперізували пшеничним перевеслом, клали на голову вінок, сплетений з різних трав, давали в руки віник чи мітлу для символічного вимітання печі. Обряд вимітання символізував виганяння злих сил, щоб вони «не заважали» короваям спектися. У сусідніх Лютенських Будищах Вермен вимітав піч в одягнутому навиворіт кожусі – щоб молоді жили в достатку.

Як спекти коровай? / How to bake bread?

З досвіду коровайниці 
Мені пощастило познайомитися з однією з найшанованіших коровайниць Великих Будищ – Надією Іванівною Галушкою (1934 р.н.). Останні двадцять років вона пекла короваї, медяники, хліб та пироги на весілля. Нині через погіршення зору вже не береться, говорить: «В печі треба дивитись очима, як ґнот бере. Тісто просе, щоб йому годив, вісім часов на ногах коло його простой». Надія Іванівна згадувала, що, коли була молодшою, було так, що «з четверга до неділі випікала по п’ять лантухів борошна – «п’ять раз піч топила. Но воно краще вдвох робити, попарно, легше ж. У кого весілля, то на короваї та іншу здобу, пироги та хліб, потрібно мішок борошна: 2 короваї, 2 хліби здобні, 200 пирогів, 100 медяників, 16-18 хлібинок. На кожне печиво іде по 10 кілограм приблизно».
Майстриня люб’язно погодилася розкрити деякі свої «секрети».

вторник, 13 сентября 2011 г.

Лялька-мотанка - весільний подарунок?


Оргинальний весільний подарунок - Лялька-Мотанка 
Таку та ще й кращу Лялечку можна замовити в салоні-студії "Лялина Світлиця", або власноруч змотати її там же.

Відгуляємо весілля в Гостинному дворі "Старий Хутір"

 Гостинний двір "Старий Хутір" запрошує 
Пропонуємо організацію Вашого весільного дійства в народному стилі у одному з мальовничих куточків Полтавщини - у нас на "Старому Хуторі".
Програму та меню складемо разом, врахувавши Всі Ваші побажання.

Весільна варена

Варена 
Варена - міцний ароматний напій, який подавали до весільного столу. Готується впродовж 12 годин у глиняному горщику в печі.

Еротизм веільного обряду

Українське весілля та еротика і секс?
Так. І ці невід’ємні елементи нормального подружнього Життя були обов’язковими атрибутами українського весільного обряду. Особливо про це "наголошувалося" на третьому, заключному етапі весілля, коли дозволялися не лише еротичні танці, сексуальні натяки, та навіть вживалася ненормативна лексика, що аж ніяк не спотворювало істинну красу, не втручалося в інтимність подружніх стосунків, а лише було покликано у веселощах та жартах "намагнітити" плодючу атмосферу.... 

Про Світилку і світилчин "міч" / About Svitylku and svitylchyn "Meech"

Світилка і світилчин букет 

Чом Журавка об крижину
Забилась крильми?
Не взяв мене за дружину,
В свiтилки вiзьми.....
Світилка - одна з дійових осіб українського традиційного весілля. На Полтавщині в Світилки кликали переважно дівчинку-родичку з боку Молодого. У обов’язки Світилки входило "світити" Молодим дорогу. Світилка весь час від приїзду Молодого по Молоду до часу, коли вони сідали за весільний стіл, носила в руках складної конструкції букет ,що складався з квіток, 2 свічок, дерев’яного "меча", хрестика та верхушки і "спідушки" хліба. Приміром на Київщині, в Бористпільському районі, Світилчин букет-міч називають "шабля".

Сім весільних хлібів

Весільне обрядове печиво 
За функціональними особливостями можна умовно виділити  види весільного хліба: 
1) хліб періоду сватання, який символізує згоду чи відмову від шлюбу; 
2) печиво (шишки, дивні, медяники), яке готується для запрошення гостей і обдаровування коровайниць; 
3) хліб для благословення, вітання Молодих; 
4) коровай для обдаровування родин наречених і як його різновид, для дружок молодої; 
5) хліб для обміну між сім’ями Молодих, що символізує поєднання двох родин, і його різновид – хліб для ,,викупу” нареченої; 
6) весільне печиво, яке призначалося тільки для батьків Молодих; 
7) хліб для освячення шлюбного ложа Молодих.

Що таке "мале весілля"?

А Ви гуляли мале весілля? 
Заручини (мале весілля ) – заключний етап сватання, обрядове закріплення згоди на шлюб. Після них не можна було вже передумати й відмовитися. На заручини до молодої приходили разом із Молодим його батьки та родичі. Всі сідали до столу, а Молодих виводили на посад.

Жовтень-весільник

Або про те, коли краще весілля гуляти?
Напевно всім відомо, що однією з народних назв жовтня є назва «весільник». Бо ж саме від Покрови дозволялося справляти весілля. Це був період, коли в селах масово шлюбували дітей. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий». Особливо з нетерпінням чекали другого місяця осені ті, хто засватався у вересні. А зумовлена сувора регламентація тим, що будь-яка форма суспільного життя була в давнину пов’язаною з річним хліборобським циклом, який формував не тільки обрядову, але й виробничу структуру, які тісно ув’язувалися і перепліталися між собою. Одним із найхарактерніших прислів’їв є таке: «У маю розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться».

Подарунок на весілля

Що б таке подарувати на весілля? 
Дарувати просто гроші на весілля нині дуже поширене явище. А якщо в Молодят гроші є? І хочеться їх здивувати чомось таким... І щоб оригінально, і на все життя пам’ятно...

Весільний глечик

Глечик-перепієць у весільному обряді українців 

Предмети матеріальної культури завжди викликали і продовжують викликати науковий інтерес етнологів. Глиняний посуд нерідко був невід’ємним елементом у родинній та календарній обрядовості українців. Поряд з посудом, призначеним для повсякденного вжитку, використовувався й ритуальний для здійснення того чи іншого обряду. Традиційне весільне обрядодійство українського народу не обходилося без використання різноманітного глиняного посуду, який здебільшого виконував функцію вмістилища. В деяких регіонах використовували спеціально виготовлений полив’яний глечик – перепієць – який набував ритуального значення під час виконання певних дій. 

Що таке дивень?

Дивень у весільному обряді 

Дивень – обрядовий хліб, аналогічний за своїм ритуальним призначенням калачеві. Його виготовляли найчастіше з плетінки втроє, вчетверо, а потім з’єднували краї, щоб утворилося замкнене коло. Дивень прикрашали очеретинками чи плодовими гілочками, обплетеними тістом, зверху до якої прикріпляли квітку з жита, калини, квітів (живих чи штучних). Цей весільний хліб здебільшого характерний для Півдня, частково Полтавщини і Слобожанщини.

Світи, Боже, з Раю нашому короваю / Myra, O God, our loaf of Paradise

Про приготування весільного короваю
Це мистецтво. Це ціла наука, яка передається від коровайниці до коровайниці. Це досвід. Це талант. Далеко не кожна господиня спроможна випікати весільні короваї. 

Вітаю Вас на блозі Українське весілля!

Барвисте, соковите, веселе українське весілля!!! 

Весільний обряд – один із дуже важливих етапів людського життя. Українське весілля, перш за все давнє, зіткане і наповнене своєособливими національними моментами, що не лише відрізняє нас, українців, серед світової людської спільноти, але й фіксує та виявляє нашу неповторність. Сучасні глобалізаційні процеси впливають і на весільні традиції, що поступово втрачають народну ідентичність. Моє зацікавлення «весільною» темою мого краю виникло в процесі етнографічних досліджень, здійснюваних мною з 2003 року. Вже пізніше з’явилися думки зафіксувати традицій весільний обряд кожного села Полтавщини, що виявилося надзвичайно інформаційно-об’ємним завданням. Вже побачили світ мої статті: «Глиняний перепієць, що «відбув» п’ять весіль», «…Як було в селі весілля, все цвіло» (2007 р.); «Глиняний «перепієць» у весільному обряді українців», «Глиняний посуд у весільній обрядовості Полтавщини», «Весільний обряд села Велика Павлівка» (у співавторстві з Ганною Ярехою) (2008 р.); «Весільний обряд у с. Великі Будища», «Сучасні трансформації весільного обряду у селі Велика Павлівка, що на Полтавщині», «Весільний обряд села Тарасівка (1959–1960-х років, Полтавщина, Україна)»  (2009 р.)»; «Функції глиняного посуду у весільному обряді (на матеріалах Полтавщини)», «Глиняна макітра в побуті жителів села Опішного на Полтавщині (остання третина ХХ – початок ХХІ ст.)» (2010 р.)…..
Нині намагаюся по можливості збирати і записувати все, що вдається записати. Надзвичайно цікаво прослідкувати спільності, але водночас і відмінності весільних традицій сусідніх сіл, де почерговість, згідно весільного «сценарію», ніби та сама, але є й своє. Це особливо помітно по масиву весільних пісень-заспівів, які, виявляється (!), ще досі пам’ятають!!!. Це звертання до весільної матері, пісні-звертання-шанування печі, вермена, зятя, Молодого, переспіви бояр і дружок, звертання до сватів, свекрухи…. Вже на самому цьому матеріалі можна говорити і про походження населення того чи іншого району і про традиційні промисли-ремесла (адже окрім гончарів, весілля «обслуговували» колись і майстрині з виготовлення одягу, взуття, прикрас, та того ж самого обрядового весільного печива) і … Проаналізувавши вже наявні матеріали, мною було обрано напрямок дослідження, що здійснюється через призму використання глиняного посуду у весільному обряді, а це абсолютно новий і досі невивчений аспект!
Запрошую усіх до співпраці.