Весільне обрядове ПЕЧИВО / Wedding Ritual cookies

Короваї, шишки, медяники, дивні, лежні, верчі, прозірний коровай.

Весільні страви Сумщини 1950-1960-х років / Vesіlnі Jedlo 1950-1960 Sumy's rokіv

Юшка з локшиною, борщ,  хліб, кисіль, пироги, галушки, молочний кисіль, овочі по сезону, холодець до хрону, печеня, каша гречана, смаженина з м"яса, холодне біле (уксусове), риба смажена, солена, копчена.

Весільний коровай /Vesіlny korovay

Коровайний обряд / Korovaynyy ceremony

«Мій милий КОРОВАЮ, я тебе убираю у віновії квіти, аби любилися діти» 

1 листопада 2015 року, в неділеньку о 14.00, вже традиційно, як і було заплановано, в Харківському історичному музеї імені Миколи Сумцова відбувся інтерактивний авторський захід у супроводі ЕТНОлекції «Мій милий КОРОВАЮ, я тебе убираю у віновії квіти, аби любилися діти». Захід відбувся у рамках проекту «Музейне сподвижництво Миколи Федоровича Сумцова: наслідуємо і продовжуємо». До забутих слобожанських весільних хлібів, які нині не випікають, належать «верч», «буханець», «гуски», «дивень», «калач», а ще «лежень», «лєпьошки», «хліб-перепієць», «товариш», велика «шишка», маленькі «шишки», стульні, «трійчатка». Навіть назви їх сьогодні звучать незвично… Тож ми намагалися відтворити КОРОВАЙНИЙ обряд по-старосвітськи, за давнім, забутим народним звичаєм. Серед гостей обрали матінку-утку, що поверталася прудко і шанувала коровайниць, яких у нас було аж п’ять! 

А щоб у нас все вийшло як слід, за нами пильно спостерігала старша коровайниця Тетяна. Не обійшлися ми б і без вермена, того, що піч вимітає (його роль вдало виконав Михайло Красіков) і дружка, який «веселив» наш коровай. 

КОРОВАЙ удався на славу, бо в ньому вода, принесена з семи криниць, борошно, змелене в семи млинах, яйця від семи курок, масло від семи корів. «Удався, срібним обручем обклався, золотими шишечками обслався», «та був красний, як на небі місця ясний» і «шишечками дрібненькими, як на небі зірочками ясненькими». Випікався в ПЕЧІ, у якої «золотії плечі, срібляні крила, щоб коровай гнітила».

ДЯКУЮ УСІМ, хто завітав до нас бгати коровай. ДЯКУЮ за ВАШУ активність і непідробний інтерес до слобожанської традиційної культури харчування!

З повагою організаторка заходу, «старша свашка свайбова», провідний популяризатор української традиційної культури Полтавщини, Харківщини та Сумщини, к.і.н. Олена Щербань

Весільний КОРОВАЙ / Wedding loaf

Підошва - корж, на який коровайниці наліплювали зроблені з тіста шишки, фігури птахів. В найбільшу шишку, що містилася посередині коровая, втикали дві або пять зліплених разом свічок. Їх запалювали і саджали коровай в піч.

ДИВНІ / Аwesome

«Гостям на диво, 

молодим на щастя, 

на долю, на свою родину» 

На весілля також обов’язково виготовлялися «гостям на диво, молодим на щастя, на долю, на свою родину» дивні, що символізували собою молоду і молодого. Це тоненькі палички з намотаними по спіралі стрічками  здобного  тіста.  У  Петриківському  районі  дивень роблять на очереті, можливо, тому, що предмети з отвором вва-жали на весіллі за ефективний магічний засіб від безпліддя, половину виробів фарбували у малиновий(рожевий, червоний) колір, прикрашали цукерками і стрічками. Подекуди, замість тіста, палички обмотували паперовими стрічка-ми  відповідного  кольору (малиново-червоними  та  блакитно-зеленими).

Як короваю і шишкам, дивням відведене почесне місце навіть і на сучасному весіллі. Всім цим весільним печивом одаровува-ли  присутніх.  По  два  шматочки  короваю,  дві  шишки  та  два дивні, один з них обов’язково малиновий, отримував кожний гість, щоб молоді усе життя прожили у парі.

Традиційне українське ВЕСІЛЛЯ / Traditional Ukrainian Wedding

УДК392.5(477.62) «19/20»
Ольга Мащенко
Музей історії Дніпродзержинська

«НЕ НА РІК, А НА ВІК» 

(ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО

ВЕСІЛЬНОГО ОБРЯДУ НА ПОДНІПРОВ’Ї) 

The article elucidates some special features of Ukrainian wedding ceremony in Podniprovya region. The author tries to look into their origin. Key words:  Cossacks,  frontier  regions,  family,  wedding, 

ceremony. 

Культурно-світоглядні  уявлення  народу  завжди  привертали увагу  науковців.  Особливо  ретельно  вивчалися  українська весільна обрядовість і звичаєвість, які дають широке уявлення про  моральні,  етичні,  естетичні  погляди  народу,  різноманітні аспекти його життєдіяльності[3, с. 3]. Адже українці вбачали в сім’ї найважливішу і неодмінну умову життя кожної людини,  господарську та моральну основу суспільства. 

В регіональному аспекті на сім’ю, з її звичаєвістю та обря-довістю, у свій час звертали увагу Г. JI. де Боплан, Д. І. Явор-ницький, В. А. Бабенко[2, 16, 1]. Серед сучасних досліджень науковців та краєзнавців слід відзначити напрацювання В. К.  Борисенко, Н. М. Буланової, Г. М. Бурхович, О. О. Самойленко,  І.  С.  Стороженка,  В.  П.  Супруненка,  К.  П.  Фролової,  Н.  М.  Шейміної, М. М. Шубравської[3, 4, 6, 13, 11, 15, 17, 18, 5, 7].