Символізм українського весільного вбрання
В унікальній друкованій пам’ятці одного з перших українських етнографів ХVІІІ століття Григорія Калиновського «Описание свадебных украинских простонародных обрядов. В Малой России и в Слободской Украинской губернии, також и в великороссийских слободах, населенных малороссиянами, употребляемых» (1777) присвяченій опису весільного обряду на Лівобережжі, зокрема Кролевеччини, фігурує і опис весільного вбрання. Вважаючи, що костюм є важливим джерелом вивчення етнічної історії населення, його соціально-класової структури, естетичних поглядів, автор досить детально описує одяг Молодих.
У молодої сорочка з вишитою візерунком горловиною, передом (діалектне пазухою), верхніми частини рукавів біля зап'ястків, подолом (низом сорочки), сукня на строката спідниця (діал. плахта), червоні козлові, з залізними високими підківками чоботи, червоний фартух (діал. запаска), декілька разків червоних корольків (намисто, що є втіленням мрії про щастя-долю, кохання), хрест мідний. Молодий одягнений у два темно-сірі жупани ( це свідчило про заможніть власника), в шаровари з того ж сукна, має пояс яскравий вовняний і червону сукняну шапку, чорні, намащених дьогтем широкі, багатьма онучами наповнені (передавались у спадок!), ремінними підв'язками і мідними пряжками стягнуті чоботи ( в одному з них лежать дві копійки як символ удачі); на руці в нього мідна обручка, а на поясі на правому боці - хустка, вишита по полотну червоною заполоччю. Як бачимо, характерною рисою одягу є практичність, декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесла, культуру виробництва матеріалів для одягу, створення різноманітних форм, володіння багатьма видами і техніками опорядження та декорування. Батько одягає на молоду кибалку, або намітку і очіпок, тобто жіночий головний убір і обкладає його червоною стрічкою. Слід зауважити, що кибалку на Кролевеччині виготовляли з конопляного шнурка або скрученого шматка полотна, дерева чи лика чи соломи у вигляді кола, на яке накручувалося волосся. Серед кольорів переважає червоний колір. Тодішній смак вимагав найяскравіших кольорів як сукна, так і тканини, такі кольори викликали повагу, були уособленням заможності.
Серед атрибутів весілля найчастіше у праці Г.Калиновського фігурують рушник, мідні гроші, хлібні вироби, хустка, курка, мед. За уявленнями жителів Кролевеччини рушник був обличчям оселі українки, мірилом працьовитості, урочистості, символом чистоти почуттів, вірності. Хустка, а ними обдаровують родичів, бояр - це символ прихильності, згоди на заміжжя, переходу дівчини у владу чоловіка. Курка, якою пригощають у перший день шанованих гостей на весіллі, несуть до тестя і тещі на другий день весілля, - це символ турботливої вдачі молодого подружжя. Молоді і гості на другий день весілля частуються паточниммедом як символом солодкого життя, солодких любощів, здоров'я. Хліб є символом добробуту, святості, пиріжки з різноманітною начинкою - символічна страва росту і благополуччя, що поєднувалась з культом місяця і формою нагадувала півмісяць або серп.
Комментариев нет:
Отправить комментарий