Відомо, що традиційний предмет українського побуту – макогін – це спеціальний дерев’яний стрижень із потовщеним і заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно, сало. Про нього кажуть: “макогін – хазяїн у хаті”, хоч і створений він для виконання робіт у системі з макітрою. Дівчатам забороняли лизати макогін (себто облизувати залишки розтертого маку, що залишилася на макогоні), бо тоді матимуть лисого чоловіка. Хлопців теж від цього застерігали, бо начеб швидко полисіють. Саме тому популярною в народі була колись приказка “лисий як магогін”, а ще прислів’я – “там макогін блудить, де макітра рядить”.
Вислів “облизати макогін” здавна має також і переносне значення – дати відмову у сватанні; дістати відмову від тієї, до кого сватаєшся.
Макогін, як і гарбуз, у системі шлюбного обряду виступали символами відмови : під час ритуалу сватання дівчина, не бажаючи виходити заміж за парубка підносила йому гарбуза або макогона. У такому разі про хлопця казали, що він “ухопив гарбуза” або “облизав макогін”. Етнографічні розвідки засвідчують, що у деяких західноукраїнських селах для невдахи будували на подвір’ї здоровенний макогін із соломи – на громадську потіху, що мовляв, “не в своє встряв”.
За влучним порівнянням журналістки та письменниці Світлани Пиркало, для українців “замашний макогін у руках сердитої жінки виступає мало не секс-символом” . “Макогін, – як зазначає авторка, – у даному випадку треба трактувати як гіперболізований фалічний символ, за допомогою якого жінка домінує над чоловіком. Простіше кажучи, п’яного в дупель чоловіка, який приповз додому під ранок, жінка не просто лупить межи очі, а ще й таким чином принижує за допомогою зміни рольових характеристик, змушуючи підкорюватися символічному фалосу” (“Зелена Маргарита”, Київ, 2000).
Проте етнографам відомий і більш “гуманний” спосіб символічного використання макогону. За народними уявленнями, він міг сприяти подоланню безплідності, якщо його похрестити в церкві.
Ось така життєдайно-фалічна сила звичайнісінького кухарського приладдя!
Існував весільний звичай, пов'язаний з макітрою. Після весільного обіду гості нареченого перевдягались: старі в Молодих, Молоді в старих. Макітру наповнювали пирогами, прикрашали квітами і різнокольоровими стрічками та вручали старостисі. Вона танцювала з макітрою і всі гості йшли до батьків нареченої. Це називали «ідуть з пирогами». Танець з макітрою продовжувався протягом всього шляху. Батьки Молодої запрошували гостей до столу, де на видному місці сиділа старостиха з макітрою. Гості нареченої підходили до неї, а вона пригощала їх пирогами. Після обіду гості повертались назад з макітрою, повною пирогів, які напекла мати нареченої для молодих і сватів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий