Народна "МАГІЯ" весільної обрядодії / People's "magic" wedding obryadodiyi

Молодий із Молодою під час весільного застілля сиділи на кожусі, вовною догори. Кожух - вовнястий, кучерявий, багатоволясяний - тож і Молоді багатими будуть. А ще - він теплий - підігрівав і не давав схолонути тим частинам тіла, що призначені діток народжувати. 

Знову про КОЖУХ / Again on Shells

Кожух  "хвандами" або "вусами" 

Шиття і вишиванки кожухів вкупі з кушнірством, являли собою колись поширену галузь ремісництва в Слобожанщині. Зокрема вишивали на спині кожуха підкову, що по первісному замислу, окрім декоративної функції відігравала ще й охоронну. Домінуючий червоний колір теж свідчить про звязок узору кожуха з весільним ритуалом. "Яблучка", як окремий елемент узору, теж відомий символ кохання. Відоме значення червоного кольору у весільних обрядах: широке вживання червоних стрічок та рушників; червоними шерстяними нитками перевязується пшенишний хліб в післякоморній депутації до батьків Молодої. Треба також взяти на увагу, що перевязки шерстяними червоними нитками чи стрічками на шиї та руках служит захистом від очей та хвороб. 

Кожух взагалі симовлізує багатство, волохате та кучеряве, в протилежність голому, убогому.

Весільний кожух і його функції / Wedding casing and its functions

Символізм КОЖУХА у традиційному весільному обряді українців 

З неопублікованої книги "Весільний обряд Полтавщини"....

Садовлення Молодих на кожуха під час весільної учти – від мадленської доби, де визріло вірування, що тотем роду має найближче відношення до плодовитості молодої пари (бо ж і родовід ведеться від нього, він – запліднювач). А відомо ж, що душа тотему сидить у шкурі, тому треба через дотик перейняти від нього його могутню силу....  

Батьків посадили за стіл на застелений кожухом і поверх прикритий новим ряпчунцем ослін. Навпроти розмістилися діти. Співаючи пісню:

Летів горностай через сад,

Розпустив пір’ячко на весь сад,

Ой підіте, буяри, зберіте,

Молодому гілечко вберіте! 

Мати Молодого, вдягнена у вивернутий кожух та в шапці (З оріньяцькою традицією зв’язана і ритуальна одежа матері – вивернутий кожух). Це ж вона зустрічає Молодого у своїй другій, звіриній подобі, як зустрічала десятки тисяч років тому, з тією різницею, що колись то була віра, а тепер незрозумілий звичай.  

«...дружко на рушнику веде Молодого, одягненого в кожух, до походу; той другою рукою держить одного з молодців, які всі також держаться за руки, і так ся процесія тричі обходить наоколо столу, на котрім стоїть миска з горілкою і ложкою-черпаком. По кожнім разі всі п´ють ложкою горілку з миски, під кінець просто з миски. Се пиття з одної чаші якогось ритуального напитку (правдоподібно, меду, заступленого в новішім обряді горілкою, що з´явилась у нас уже в добі козацькій) дійсно живо нагадує, наприклад, спільну чашу, котру пили побратими, зав´язуючи братство. По сім дружина виїздить, причім пісні рекомендують переїздити можливо тихо, щоб не звернути нічиєї уваги. Декотрі пісні ясно представляють завдання походу - оружний напад і насильне захоплення дівчини, тим часом як інші вплітають символічні мотиви ловецтва, полювання на дівчину як на рідкого звіря і т. д.».