«Рушники» – як окремий сегмент сватання. Молода вносила два рушники в світлицю на дерев’яній тарілці, подавала їх старостам, які ними перев’язувалися. Рушники мали бути, не важливо, чи в заможній хаті чи в бідній – грубі, полотняні, і такі короткі, щоб їх доточували мотузками. Пов’язавшись, старости дякували: «Спасибі, дочко, що рано вставала, та рушники нам пряла».
Дружки співали:
Шо ти думала,
Шо ти гадала,
Марьїчка молодая?
Те я думала.
Те й гадала
Шо не дасть
Мене батенько
І мій батенько,
Сив-голуб,
Все мною, Молодою
Старостам ручку
Та й по рушничку,
А Семенкові хусточку