Весілля по-слобожанськи / Weddings in sloyuozhansky
Олена Щербань
Як гуляли весілля слобожане у ХІХ столітті?
В Слобідській Україні весілля відбувалося за загальноукраїнським
«сценарієм»:
передвесільний етап, який включав: сватання, заручини, оглядини, домовини,
запросини гостей, випікання весільного обрядового печива – короваїв, калачів,
шишок, медяників; вбирання гільця; весільний: виряджання Молодого по Молоду (наречену і нареченого
в народі називали Молоді або Князь і Княгиня), приїзд Молодого по Молоду із
світилкою, свахою, боярами, весілля в Молодої, викуп місця біля Молодої,
запрошення гостей до столу, дія зі «свестьою», переспіви бояр із дружками,
обдаровування весільних гостей короваєм, перевезення посагу, весілля в Молодого,
одягати хустку на Молоду, комора; післявесільний
етап: гостювання-переходи – «перезва». Всі весільні етапи супроводжувалися
весільними співами і приспівами.
Передвесільний етап. Сватання відбувалося в домі Молодої. Молодий
засилав двох сватів з хлібом. Два свати з посохами і хлібиною приходили до
батьків, говорили: «А пустіть, будьте-ласкаві, в хату, кланяємося вам, свате,
хлібом-сіллю. Ми прийшли до вас шукать куниці, що ховається під солом’яні
копиці (дівчина в цей час повинна колупати піч)». Батьки відповідали: «бачте,
ловці-молодці, що ви наробили, мене з жінкою смутили, дочку пристидили, що
скоро піч зовсім повалить…». Хліб прийняли, значить, згодилися. Дівчина у разі
незгоди могла піднести гарбуза. У «Конотопській
відьмі» Григорія Квітки-Основ’яненка Уласові Забрьосі Олена піднесла
печеного гарбуза на тарілці. У разі згоди Молода виносила хрест-навхрест
складені рушники, перев’язула сватів, які дякували: «спасибі, дочко, що рано
вставала, рушники нам пряла»), хусткою – Молодого.
