Символізм КОЖУХА у традиційному весільному обряді українців
З неопублікованої книги "Весільний обряд Полтавщини"....
Садовлення Молодих на кожуха
під час весільної учти – від мадленської доби, де визріло вірування, що тотем
роду має найближче відношення до плодовитості молодої пари (бо ж і родовід
ведеться від нього, він – запліднювач). А відомо ж, що душа тотему сидить у
шкурі, тому треба через дотик перейняти від нього його могутню силу....
Батьків посадили за
стіл на застелений кожухом і поверх прикритий новим ряпчунцем ослін. Навпроти
розмістилися діти. Співаючи пісню:
Летів горностай через
сад,
Розпустив пір’ячко на
весь сад,
Ой підіте, буяри,
зберіте,
Молодому гілечко
вберіте!
Мати Молодого, вдягнена у
вивернутий кожух та в шапці (З оріньяцькою традицією зв’язана і ритуальна одежа
матері – вивернутий кожух). Це ж вона зустрічає Молодого у своїй другій,
звіриній подобі, як зустрічала десятки тисяч років тому, з тією різницею, що
колись то була віра, а тепер незрозумілий звичай.
«...дружко на рушнику веде Молодого, одягненого в кожух, до походу; той другою рукою держить одного з
молодців, які всі також держаться за руки, і так ся процесія тричі обходить
наоколо столу, на котрім стоїть миска з горілкою і ложкою-черпаком. По кожнім
разі всі п´ють ложкою горілку з миски, під кінець просто з миски. Се пиття з
одної чаші якогось ритуального напитку (правдоподібно, меду, заступленого в
новішім обряді горілкою, що з´явилась у нас уже в добі козацькій) дійсно живо
нагадує, наприклад, спільну чашу, котру пили побратими, зав´язуючи братство. По сім
дружина виїздить, причім пісні рекомендують переїздити можливо тихо, щоб не
звернути нічиєї уваги. Декотрі пісні ясно представляють завдання походу - оружний напад і насильне захоплення дівчини, тим часом як інші вплітають
символічні мотиви ловецтва, полювання на дівчину як на рідкого звіря і т. д.».
