Вінчання Молодих / Young wedding

А хвороби - не вінчаються!!! 

Коли під час вінчання Молодих у церкві одягають "корони", Молодятам важливо сказати, кожен про себе: "А хвороби мої не вінчаються". Це сприятиме тому, що молода пара завжди буде здоровою. А якщо в час вінчання хтось із молодого подружжя хворіє і не скаже ці слова, хвороба не відступить.

Весільні коні / Wedding horses

Весільний "поїзд" Молодят 

Весільний "поїзд" включає в себе автоколону із прикрашених стрічками, кольоровими кульками автівок. Колись Молоді їхали на конях, а зовсім бідні - ішли пішки.

Макітра і шлюб / Makitra and Marriage

http://www.gazeta-ptk.org.ua/archives/2817

Для шлюбу на все життя купуйте макітри!

Написав admin у Серпень 29, 20130 Коментарів

Виявляється, «прив’язати» чоловіка біля хати й утримати від блуду можна… глиняною макітрою. «Магію» глини та печі, таємниці опішнянських «левів» і «баранців» останні роки досліджує подружжя Анатолія та Олени Щербанів із Опішні на Зіньківщині

Опішнянські гончарі виготовляли феноменальні макітри, аби похизуватися. Фото з архіву Олени Щербань

– Тисячолітні традиції наших пращурів повертаються. І недарма, – вважає старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, лауреат премії ім. Василя Скуратівського Олена Щербань. – Бо у тих обрядах та віруваннях не лише наша душа. Люди стали спраглими до живого, натурального та й скучили, мабуть, за своїм. Глина, особливо коли йдеться про готові вироби, – це справді магія. Глина пройшла всі стадії «очищення»: воду, вогонь і повітря, а ще вона заряджена позитиною енергетикою від рук майстра.

Серед усього глиняного посуду, що використовували в побуті наші предки, окремої уваги заслуговує макітра.

– Я назвала б цю посудину господинею хати. У кожної жінки мала бути макітра. Колись наші бабусі її ставили на печі, у центрі хати. У ній вчиняли тісто, подавали варене, печене, рідке й густе, зберігали сипуче.

Піч – це тепло, до печі горнулась родина, піч пахла хлібом. А глина має здатність убирати все це й віддавати. Не тільки запахи, а й настрої. Тож у тих макітрах – родинні радощі й клопоти, сни і мрії, любов і сподівання. Кожна макітра несла в собі магічну силу своєї хазяйки, вважає Олена Щербань.

У народі вірили, що макітра тримає вдома чоловіка, «прив’язує» його до своєї хати.

– Макітра «вагітна» добром. Це символ жінки, її сутності. Купувати глиняний посуд краще на Великдень чи Різдво, саме так робили наші предки, – радить науковець.

Дослідженнями українського глиняного посуду Олена Щербань займається вже майже десять років. Крім того, разом з чоловіком Анатолієм вони зібрали колекцію «таємничого» посуду.

Макітра і шлюб / Makitra and Marriage

http://www.gazeta-ptk.org.ua/archives/2817

Для шлюбу на все життя купуйте макітри!

Написав admin у Серпень 29, 20130 Коментарів

Виявляється, «прив’язати» чоловіка біля хати й утримати від блуду можна… глиняною макітрою. «Магію» глини та печі, таємниці опішнянських «левів» і «баранців» останні роки досліджує подружжя Анатолія та Олени Щербанів із Опішні на Зіньківщині

Опішнянські гончарі виготовляли феноменальні макітри, аби похизуватися. Фото з архіву Олени Щербань

– Тисячолітні традиції наших пращурів повертаються. І недарма, – вважає старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, лауреат премії ім. Василя Скуратівського Олена Щербань. – Бо у тих обрядах та віруваннях не лише наша душа. Люди стали спраглими до живого, натурального та й скучили, мабуть, за своїм. Глина, особливо коли йдеться про готові вироби, – це справді магія. Глина пройшла всі стадії «очищення»: воду, вогонь і повітря, а ще вона заряджена позитиною енергетикою від рук майстра.

Серед усього глиняного посуду, що використовували в побуті наші предки, окремої уваги заслуговує макітра.

– Я назвала б цю посудину господинею хати. У кожної жінки мала бути макітра. Колись наші бабусі її ставили на печі, у центрі хати. У ній вчиняли тісто, подавали варене, печене, рідке й густе, зберігали сипуче.

Піч – це тепло, до печі горнулась родина, піч пахла хлібом. А глина має здатність убирати все це й віддавати. Не тільки запахи, а й настрої. Тож у тих макітрах – родинні радощі й клопоти, сни і мрії, любов і сподівання. Кожна макітра несла в собі магічну силу своєї хазяйки, вважає Олена Щербань.

У народі вірили, що макітра тримає вдома чоловіка, «прив’язує» його до своєї хати.

– Макітра «вагітна» добром. Це символ жінки, її сутності. Купувати глиняний посуд краще на Великдень чи Різдво, саме так робили наші предки, – радить науковець.

Дослідженнями українського глиняного посуду Олена Щербань займається вже майже десять років. Крім того, разом з чоловіком Анатолієм вони зібрали колекцію «таємничого» посуду.

Молодим на щастя Про пташок і гніздечка на весільному короваї / Young fortunately About the birds and nest at the wedding loaves

http://www.umoloda.kiev.ua/number/2330/237/82883/

Початок весільного дня: Молодий по Молоду збирається / Home Wedding Day: Young Young is going to

Проводжає Мати Молодого по Молоду....

Недільний весільний ранок метушливий і трішки печальний в домі Молодого і в домі Молодої. Молодий збирається їхати по Молоду, а мати повинна провести його в дорогу. 

Ось як про це писав відомий український етнограф Хведір Вовк: 

Зокрема під час виряджання Молодого по Молоду відбувався: «обряд, що його можна, мабуть, вважати за пережиток колишньої присяги: на стіл ставлять велику миску з водою (під час опису цього ж обряду, автор зазначив, що миска була з горілкою) та кладуть коло неї ложку; старший боярин дає кінець своєї хустки Молодому, що незалежно від пори року вдягнений в кожух та кирею, і веде його круг столу, а Молодий зі свого боку тримає за хустку одного зі своїх боярів, той веде ще іншого і т.д., кінчаючи світилкою, що йде остання, тримаючи в руках запалену свічку; після першого та другого обходу кожний, проходячи повз миску, зачерпує з неї ложкою та випиває її, а після третього обходу навколо столу всі п’ють просто з миски. Виконавши цю церемонію, всі виходять надвір, де відбувається другий обряд, мабуть, ще старішого походження, а саме: мати молодого, вдягнена у вивернутий кожух та в шапці, виходить на двір, несучи в полі своєї одежі ріжне збіжжя та дрібні гроші, що вона їх звичайно для цього збирає, починаючи з дитячих років сина; їй підводять «коня», цебто подають граблі або вила, вона «сідає на них верхи» та, розкидаючи навколо себе збіжжя, тричі об’їжджає кругом діжі, що стоїть серед двору на лавці, а на ній хліб, що ним благословляли молодих. Після об’їзду старший боярин «поїть коня», цебто дає на граблі воду з кухлика та віддає його другому бояринові, а цей кидає його через голову так, щоб він розбився. Мати «злазить з коня», а бояре беруть «коня» та ламають на шматки, розкидаючи їх навколо. Цей обряд пісня тепер пояснює як символ родючості:

Ой, сій, мати, овес,

Та на наш рід увесь,

Щоб наш овес рясен був,

Щоб Івашків рід красен був.

Але, на нашу думку, цей хліборобський обряд показує зв’язок весільних обрядів з соняшними святами …»]. Пояснити чому в одному місці Хведір Вовк зазначив, що в мисці була горілка, а в іншому – вода, на мою думку можна тим, що в бідніших це була вода, у заможніших – горілка, або ж це просто помилка Під час перезви (пропою) на другий день весілля «горілку п’ють просто з мисок, кожний п’є, скільки хоче». 

Нині зберігся обряд "обсипання" Молодого зерном (житом-пшеницею), монетами, лісовими горіхами. цукерками.

Обсипати можна з миски, решета, або попередниці (фартуха).

Про весільні обряди Полтавщини (Зіньківський, Диканський, Шишацький райони) / On the wedding ceremonies of Poltava ( Zenkovsky Dicanskogo , Shishatskiy areas

Тут можна знайти цікаві матеріали С.О. Щербань на тему:
"Молодіжні зібрання та весільні обряди
Полтавщини (з експедиційних дослі-
джень кінця XX – початку XXI ст.)"

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/PCp/2009_15/MC_15.files/18_Shcherban_15.pdf