Обряд обмивання Молодої / The ritual bathing Young

Відродження старовинного обряду

«Обмивання молодої» в «Культурно-мистецькому центрі «Поліська хата» 

  Нещодавно, в «Культурно-мистецькому центрі «Поліська хата», що в Коростишівському районі відродили старовинний перед весільний обряд – обмивання молодої. Ініціатором заходу стали коростишівські дівчата, що хотіли зробити своїй подрузі, Анні, яка збиралася заміж, незвичний оригінальний, незабутній подарунок. Бабуся однієї з дружок - Альони, жила в селі Старосільці, Коростишівського району, була дуже доброю, завжди користувалася повагою у односельців. Вона знала багато молитов, збирала трави, зналася на народних звичаях та обрядах. В її хатині, як згадує дівчина, часто приходили дівчата аби обмити свою подругу напередодні весілля. Альоні настільки запам’яталися дитячі відчуття та враження від тих дійств, за якими вона споглядала малою з печі, що вирішила неодмінно провести цей обряд зі свєю подругою.

 На Україні до весілля завжди довго готувалися. Йому передували передвесільні обряди та дійства – сватання, заручини, оглядини, домовини, запросини гостей, випікання весільного обрядового печива, вбирання гільця дівич-вечір та інші.

Дівич-вечір, зокрема, відбувався у п’ятницю перед весіллям і був своєрідним прощанням нареченої зі своїми подругами та дівочою громадою. У цей час здійснювались певні ритуали, пов’язані із культом рослин та вірою в їх магічну дію.

 Найпоширенішими з них були заплітання вінка з калини, барвінку чи інших вічнозелених ритуальних рослин на голову нареченої, виготовлення вінка букета для нареченого, виплітання ритуально-магічних віночків або букетиків з живих квітів для гостей.

Особливим ритуалом, обрядом очищення, було обмивання нареченої перед шлюбом, коли змивається дівоче життя, тобто минуле. Для цього подружки обмивали молоду , співали і оплакували її дівоцтво. Вважалося, що рясні сльози вбережуть молоду сім’ю від заздрості і злих сил.

 Для обряду омивання потрібно було підготувати спеціальне вариво - магічне зілля. Дівчата по черзі клали у горщик з водою – молоко, калину, мак, часник, сіль, чебрець, м’яту, любисток, чорнобривці, нагідки, бузину, пелюстки троянд, гілочки черемшини та інші трави та заставляли горщик у піч, де зілля варилося.

  Тим часом, дівчата з нареченою плели вінки та букетики з квітів. На весіллі ці вінки та букети мали не лише символічне значення - вінок на голову це символ сонця, річного коловороту, дівочості, а й магічне - відганяти нечисту силу, злі чари, а букетики роздавались запрошеним гостям на весіллі.

Перед обрядом, з голови молодої знімаються її стрічки, прикраси, які носила дівчина й розпліталася її коса.

Дівчина стає у цебер з водою, а дружки стають навколо з ківшиками й поливають її водою ( магічним варивом), промовляючи наступне:

-         Обмиваємо твоє волосся, щоб щасливо й добре тобі жилося.

-         Обмиваємо твоє личко, щоб гарна була молодичка.

-         Обмиваємо твої руку, щоб не знали втоми й муки.

-         Обмиваємо тобі спину, щоб виносила здорову дитину.

-         Обмиваємо твої груди, щоб мала достаток завжди і всюди.

-          Обмиваємо твоє черевце, щоб не було пусте його денце.

-          Обмиваємо твої ніжки, щоб довго вони бігали по життєвих доріжках.

-          Обмиваємо тебе з голови до п’ят, щоб діждала ти доньок та ще й хлоп’ят.

-          Хай Матінка Божа тебе охороняє , Господь Бог на щасливу долю благословляє та Святих Янголів впродовж життя посилає. Хай сила неба і сила землі дає тобі оберіг від усяких сліз і бід.

 
    

            Коли дівчину було повністю обмито, з неї  зняли дівочу сорочку й одягли нову, як знак чистоти та невинності. Воду після купелі вилили, за народним звичаєм, під плодоносне дерево.

           

            Потім волосся нареченої знову заплітали. При цьому його мастили медом, вплітали часник (як оберіг), колоски (символ нового народження), ритуальні рослини – барвінок, руту, чорнобривці тощо. Заплівши наречену, їй на голову дівчата вдягли головний убір – вінок.

     

        

      Цей обряд супроводжувався піснями, які виконували жінки з фольклорного гурту «Городчанчка».

      На завершення дійства наречена, зі своєї старої дівочої сорочки, змотала для себе оберегову ляльку-мотанку «нерозлучники».

    

      Дівич-вечір цього дня був не тільки зворушливим, а й повчальним, бо відіграв важливу роль у відродженні національних традицій. Сподіваємось, що не одна наречена відсьогодні зможе пройти цей обряд й піти в подружнє життя з благосоловінням наших пращурів.