Молитва – мимовільний порух людського серця до
найвищого світового Першопочатку – притаманний всім народам, на якому б ступені
розвитку вони б не знаходилися. Освіченість народу змінює форми молитви, предмети,
до яких вона направляється, але не виключає самої молитви. У давніх слов’ян молитви співалися. Стародавнє слов’янське весілля супроводжували звичайні
в старовину молитви-заговори. До молитовних пісень відносяться також українські
пісні:
Марисю матінка родила,
Місяцем обгородила,
Соненьком підперезала,
На село виправляла
Близько до молитов – весільні релігійні
пісні, які мають сутнісну відмінність в тому, що останні не заключають в собі
прохання, зверненого до божества, не мають прямої утилітарної мети. В них
оспівано шлюб небесний як священний прототип шлюбу людського
Комментариев нет:
Отправить комментарий